Відмінності між версіями «Барвінок»
(Створена сторінка: '''Барвінок, -нку,''' ''м.'' 1) Раст.: могильница, гробъ-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. І. 141. ''Ой не ст...) |
(→Див. також) |
||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Барвінок, -нку,''' ''м.'' 1) Раст.: могильница, гробъ-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. І. 141. ''Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі!'' Нп. Обычные эпитеты: '''барвінок зелений, хрещатий, крячастий.''' Какъ ласкательное названіе для любимаго мужчины: ''Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку.'' Мет. 43. Употребляемый на свадьбѣ въ '''світилчиній шаблі барвінок''' означаетъ — душевную склонность, пріязнь. МУЕ. ІІІ. 94. '''Барвінок рвати''' — означаетъ часто идти на любовное свиданіе. Мал. л. сб. 288. ''Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати, а вже ж наші вороженьки полягали спати.'' Мет. 288. '''Ночувати в барвінку.''' Переночевать съ милымъ. 2) Раст.: а) '''— дикий.''' Lysimachia nummularia. Лв. 100. б) '''— степовий.''' Vinca herbacea Waldst et Kit. ЗЮЗО. I. 141. 3) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 200. Ум. ''' | + | '''Барвінок, -нку,''' ''м.'' 1) Раст.: могильница, гробъ-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. І. 141. ''Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі!'' Нп. Обычные эпитеты: '''барвінок зелений, хрещатий, крячастий.''' Какъ ласкательное названіе для любимаго мужчины: ''Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку.'' Мет. 43. Употребляемый на свадьбѣ въ '''світилчиній шаблі барвінок''' означаетъ — душевную склонность, пріязнь. МУЕ. ІІІ. 94. '''Барвінок рвати''' — означаетъ часто идти на любовное свиданіе. Мал. л. сб. 288. ''Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати, а вже ж наші вороженьки полягали спати.'' Мет. 288. '''Ночувати в барвінку.''' Переночевать съ милымъ. 2) Раст.: а) '''— дикий.''' Lysimachia nummularia. Лв. 100. б) '''— степовий.''' Vinca herbacea Waldst et Kit. ЗЮЗО. I. 141. 3) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 200. Ум. '''Барвінонько, барвіночок, барвінчик, барвінчичок.''' ''Дівчинонько, сіра утко, чи сватати хутко? — Козаченьку, барвіночку, хоть і в неділочку.'' Мет. 8. ''Та прийди до мене, хрещатий барвінчику!'' Нп. |
[[Категорія:Ба]] | [[Категорія:Ба]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA_(%D1%80%D1%96%D0%B4)'''Барвінок'''] | ||
| + | *Барвінок (Vinca, від «vincere» — «витися», у деяких українських діалектах Бирвінок, Тройзілля) — рід квіткових рослин, батьківщиною якого є Європа, північна Африка і південно-західна Азія. | ||
| + | ==Загальний опис== | ||
| + | *Напівкущі або трави з тонким витким стеблом 1-2 м завдовжки, піднімається над землею не більше ніж на 20-70 см. Стебло часто пускає корені в місцях, де воно торкається ґрунту, що допомагає рослинам займати велику територію. Листки супротивні, прості, широкі, ланцетовидні або овальні 1-9 см завдовжки, 0,5-6 см завширшки. Чотири види роду вічнозелені, листя зберігає свій зелений колір навіть узимку. Має подовгуватий трилисник. | ||
| + | *Цвітіння відбувається більшу частину року. Навесні зацвітає синім цвітом, який нагадує вогник.Квітки прості 2,5-7 см завширшки, з 5 зазвичай фіолетовими (рідко білими) пелюстками, з'єднаними біля основи в трубку. Плід складається з кількох стручків. | ||
| + | |||
| + | ==Барвінок в українському фольклорі== | ||
| + | За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам'ять, садили й садять на могилах. | ||
| + | Збирання барвінку перед весіллям, коли з нього плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині — молодій, — було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в городець, де спеціально садили барвінок чи в сад, парк або до лісу, особливо грабово-букового, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні-ладканки й балади. | ||
| + | На Коломийщині записано легенди про те, що барвінок прополюють і доглядають красні діви (лісні), щоби він розкішно ріс і цвів. Ним обсаджували кринички-джерела, його садили в криницях поміж каміння, ним прикрашали посуд на Водохреща. | ||
| + | Поширеною є легенда про наречених, які брали шлюб у церкві, а в цей час налетіли татари і намагалися захопити молоду, аби продати її на невільничому базарі. За легендою, в сутичці гинуть гості, наречений, а дівчина у вінку втікає до лісу. Її наздоганяє татарин, ловить за стрічки, вінок падає, а разом з ним і дівоча голова, яка стає криничкою, а вінок довкола проростає барвінком. Такі кринички часто трапляються на Прикарпатті, хоч легенда майже не має нічого спільного з татарами. Татари-мусульмани сприймалися як «погана віра», так само як і дохристиянську віру українців називали «поганською». Тому й міф перенісся на новітні часи, а колись ці легенди пов'язувалися з виникненням священних джерел і тройзілля. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Барвінок_1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Барвінок_2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Барвінок_3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Барвінок_4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|5bQhvDXb_JI}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B9 Барвінок малий], рослина родини Барвінкових(Apocynaceae) роду Барвінок (Vinca). | ||
| + | *[http://rosluna.ucoz.ua/publ/legendi_ta_mifi_pro_roslini/barvinok/legenda_pro_barvinok/36-1-0-142 Легенда про барвінок]. | ||
| + | *[http://aratta-ukraine.com/sacred_ua.php?id=90 Барвінок: охоронець дівочої цноти та символ щасливого шлюбу]. | ||
| + | Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками є провісником весни. А оскільки його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу, рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в сади біля людських жител. | ||
| + | |||
| + | Її тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим; до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою; до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття. | ||
| + | |||
| + | Відомий український фольклорист Микола Костомаров у праці “Слов’янська міфологія” зафіксував староукраїнський “барвінковий” ритуал, коли у недільний день весною парубок назривавши барвінку, ніс його до дівоцької громади та запитував у дівчат – “Що це за дивне зілля?”. Деякі дівчата відгадували і сором’язливо признавалися, що | ||
| + | |||
| + | То зілля барвінок | ||
| + | Паняночкам на вінок, на вінок. | ||
| + | |||
| + | Здавна вважалося, що ця рослина дарує дівчині вроду. Дівчата колись умивались відваром із барвінку: “Десь ти мене, мати, в барвінку купала”. | ||
| + | |||
| + | У традиційній українській етнокультурі барвінок є символом радісної життєвої сили, незайманості, цнотливості. | ||
| + | |||
| + | Дівчині, яка починала дівувати, мати давала у пазуху крянгу барвінку із найдавнішої родової могили – щоб оберігав її долю, дівочу честь, цноту: | ||
| + | |||
| + | Коби наші Марієчка добре серце мала, | ||
| + | Вона би свому молодому барвіночку дала. | ||
| + | |||
| + | Про дівчину, що зганьбилася, казали: “Барвінчик свій потоптала”, а ще співали, переважно в Західній Україні: | ||
| + | |||
| + | Бо у того жовнірчика ще й не одна буде, | ||
| + | Він втре вуса, засмієси, а за ню забуде. | ||
| + | Усі її товарочки будуть мати вінчик, | ||
| + | А у неї коло хати висохне барвінчик. | ||
| + | |||
| + | Барвінок для українців став постійним символом шлюбу. Дівчина згадує про барвінок, коли говорить про кохання й порівнює з ним милого: | ||
| + | |||
| + | Зелененький барвіночку, стелися низенько! | ||
| + | А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько. | ||
| + | |||
| + | Колись барвінок був і одним із головних героїв українського традиційного весілля. Збирання цієї рослинки перед весіллям, коли з неї плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині – молодій, – було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в сад або до лісу, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні. | ||
| + | |||
| + | Під час весілля, згідно з ритуалом, наречений вирубував молоду сосонку, запрошуючи собі на допомогу товариша або родича, котрий одержув назву “боярина”. “Боярин” вносив гільце до хати та стромляв у коровай. Тоді наречена, попросивши благословення, сідала з подружками за стіл, прикрашала гільця, в’ючи з барвінку гірлянди. | ||
| + | |||
| + | А от молодому плелося спеціальне весільне сердечко з барвінку. Для цього рослину зривали через отвір калача, що спекла сестра. У весільній пісні з цієї нагоди співалося: | ||
| + | |||
| + | Гой на небі три зірнички, | ||
| + | А на землі три сестрички. | ||
| + | Перша несе гостру голку, | ||
| + | Друга несе нитку шовку, | ||
| + | Третя несе барвіночок | ||
| + | Молодому на віночок. | ||
| + | |||
| + | “Як цей барвінчик ніколи не блідне, так най і життя твоє не блідне”, – казали дружки молодій, молодому, коли закінчували початий матір’ю віночок на голову чи віночок-сердечко, який пришпилювали молодому на грудях. | ||
| + | |||
| + | Кажуть, що п’ять пелюсток цієї квітки символізували п’ять засад щасливого подружнього життя: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність. | ||
| + | |||
| + | Образ квітнучого барвінку символізував щасливий шлюб, а от зів’ялий барвінок означав нещасливий стан одруженої жінки: | ||
| + | |||
| + | Хрещатенький барвіночку, зав’яв у прискриночку! | ||
| + | Зв’ялив-зсушив, вражий сину, чужу дитиночку. | ||
| + | |||
| + | Барвінок, як зілля весільне, садилося і на могилах. Причиною цього, на думку М. Костомарова, було слов’янське вірування про таємничий зв’язок між шлюбом і смертю. Імовірно, в цьому символі ми маємо бачити високе розуміння наших пращурів про міцність і святість шлюбу: вони обрали символом його рослину просту, не пишну, проте нев’янучу, квітка якої нагадує небесну зірку. | ||
| + | |||
| + | З часом барвінок стає таємничим символом переходу від одного стану життя до іншого. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
Поточна версія на 23:59, 26 грудня 2013
Барвінок, -нку, м. 1) Раст.: могильница, гробъ-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. І. 141. Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі! Нп. Обычные эпитеты: барвінок зелений, хрещатий, крячастий. Какъ ласкательное названіе для любимаго мужчины: Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку. Мет. 43. Употребляемый на свадьбѣ въ світилчиній шаблі барвінок означаетъ — душевную склонность, пріязнь. МУЕ. ІІІ. 94. Барвінок рвати — означаетъ часто идти на любовное свиданіе. Мал. л. сб. 288. Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати, а вже ж наші вороженьки полягали спати. Мет. 288. Ночувати в барвінку. Переночевать съ милымъ. 2) Раст.: а) — дикий. Lysimachia nummularia. Лв. 100. б) — степовий. Vinca herbacea Waldst et Kit. ЗЮЗО. I. 141. 3) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 200. Ум. Барвінонько, барвіночок, барвінчик, барвінчичок. Дівчинонько, сіра утко, чи сватати хутко? — Козаченьку, барвіночку, хоть і в неділочку. Мет. 8. Та прийди до мене, хрещатий барвінчику! Нп.
Зміст
Сучасні словники
- Барвінок (Vinca, від «vincere» — «витися», у деяких українських діалектах Бирвінок, Тройзілля) — рід квіткових рослин, батьківщиною якого є Європа, північна Африка і південно-західна Азія.
Загальний опис
- Напівкущі або трави з тонким витким стеблом 1-2 м завдовжки, піднімається над землею не більше ніж на 20-70 см. Стебло часто пускає корені в місцях, де воно торкається ґрунту, що допомагає рослинам займати велику територію. Листки супротивні, прості, широкі, ланцетовидні або овальні 1-9 см завдовжки, 0,5-6 см завширшки. Чотири види роду вічнозелені, листя зберігає свій зелений колір навіть узимку. Має подовгуватий трилисник.
- Цвітіння відбувається більшу частину року. Навесні зацвітає синім цвітом, який нагадує вогник.Квітки прості 2,5-7 см завширшки, з 5 зазвичай фіолетовими (рідко білими) пелюстками, з'єднаними біля основи в трубку. Плід складається з кількох стручків.
Барвінок в українському фольклорі
За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам'ять, садили й садять на могилах. Збирання барвінку перед весіллям, коли з нього плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині — молодій, — було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в городець, де спеціально садили барвінок чи в сад, парк або до лісу, особливо грабово-букового, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні-ладканки й балади. На Коломийщині записано легенди про те, що барвінок прополюють і доглядають красні діви (лісні), щоби він розкішно ріс і цвів. Ним обсаджували кринички-джерела, його садили в криницях поміж каміння, ним прикрашали посуд на Водохреща. Поширеною є легенда про наречених, які брали шлюб у церкві, а в цей час налетіли татари і намагалися захопити молоду, аби продати її на невільничому базарі. За легендою, в сутичці гинуть гості, наречений, а дівчина у вінку втікає до лісу. Її наздоганяє татарин, ловить за стрічки, вінок падає, а разом з ним і дівоча голова, яка стає криничкою, а вінок довкола проростає барвінком. Такі кринички часто трапляються на Прикарпатті, хоч легенда майже не має нічого спільного з татарами. Татари-мусульмани сприймалися як «погана віра», так само як і дохристиянську віру українців називали «поганською». Тому й міф перенісся на новітні часи, а колись ці легенди пов'язувалися з виникненням священних джерел і тройзілля.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
- Барвінок малий, рослина родини Барвінкових(Apocynaceae) роду Барвінок (Vinca).
- Легенда про барвінок.
- Барвінок: охоронець дівочої цноти та символ щасливого шлюбу.
Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками є провісником весни. А оскільки його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу, рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в сади біля людських жител.
Її тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим; до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою; до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття.
Відомий український фольклорист Микола Костомаров у праці “Слов’янська міфологія” зафіксував староукраїнський “барвінковий” ритуал, коли у недільний день весною парубок назривавши барвінку, ніс його до дівоцької громади та запитував у дівчат – “Що це за дивне зілля?”. Деякі дівчата відгадували і сором’язливо признавалися, що
То зілля барвінок Паняночкам на вінок, на вінок.
Здавна вважалося, що ця рослина дарує дівчині вроду. Дівчата колись умивались відваром із барвінку: “Десь ти мене, мати, в барвінку купала”.
У традиційній українській етнокультурі барвінок є символом радісної життєвої сили, незайманості, цнотливості.
Дівчині, яка починала дівувати, мати давала у пазуху крянгу барвінку із найдавнішої родової могили – щоб оберігав її долю, дівочу честь, цноту:
Коби наші Марієчка добре серце мала, Вона би свому молодому барвіночку дала.
Про дівчину, що зганьбилася, казали: “Барвінчик свій потоптала”, а ще співали, переважно в Західній Україні:
Бо у того жовнірчика ще й не одна буде, Він втре вуса, засмієси, а за ню забуде. Усі її товарочки будуть мати вінчик, А у неї коло хати висохне барвінчик.
Барвінок для українців став постійним символом шлюбу. Дівчина згадує про барвінок, коли говорить про кохання й порівнює з ним милого:
Зелененький барвіночку, стелися низенько! А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько.
Колись барвінок був і одним із головних героїв українського традиційного весілля. Збирання цієї рослинки перед весіллям, коли з неї плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині – молодій, – було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в сад або до лісу, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні.
Під час весілля, згідно з ритуалом, наречений вирубував молоду сосонку, запрошуючи собі на допомогу товариша або родича, котрий одержув назву “боярина”. “Боярин” вносив гільце до хати та стромляв у коровай. Тоді наречена, попросивши благословення, сідала з подружками за стіл, прикрашала гільця, в’ючи з барвінку гірлянди.
А от молодому плелося спеціальне весільне сердечко з барвінку. Для цього рослину зривали через отвір калача, що спекла сестра. У весільній пісні з цієї нагоди співалося:
Гой на небі три зірнички, А на землі три сестрички. Перша несе гостру голку, Друга несе нитку шовку, Третя несе барвіночок Молодому на віночок.
“Як цей барвінчик ніколи не блідне, так най і життя твоє не блідне”, – казали дружки молодій, молодому, коли закінчували початий матір’ю віночок на голову чи віночок-сердечко, який пришпилювали молодому на грудях.
Кажуть, що п’ять пелюсток цієї квітки символізували п’ять засад щасливого подружнього життя: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність.
Образ квітнучого барвінку символізував щасливий шлюб, а от зів’ялий барвінок означав нещасливий стан одруженої жінки:
Хрещатенький барвіночку, зав’яв у прискриночку! Зв’ялив-зсушив, вражий сину, чужу дитиночку.
Барвінок, як зілля весільне, садилося і на могилах. Причиною цього, на думку М. Костомарова, було слов’янське вірування про таємничий зв’язок між шлюбом і смертю. Імовірно, в цьому символі ми маємо бачити високе розуміння наших пращурів про міцність і святість шлюбу: вони обрали символом його рослину просту, не пишну, проте нев’янучу, квітка якої нагадує небесну зірку.
З часом барвінок стає таємничим символом переходу від одного стану життя до іншого.
