Відмінності між версіями «Дриґнути»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дриґнути. '''См. '''Дриґати. ''' | '''Дриґнути. '''См. '''Дриґати. ''' | ||
| − | + | ||
дриґнути — дри/ґну/, дри/ґне/ш, док., розм. Однокр. до дриґати | дриґнути — дри/ґну/, дри/ґне/ш, док., розм. Однокр. до дриґати | ||
дриґонути — ну/, не/ш, док., однокр., розм. Підсил. до дриґнути … | дриґонути — ну/, не/ш, док., однокр., розм. Підсил. до дриґнути … | ||
сіпатися — 1) = сіпнутися (про тіло та його частини судорожно тремтіти), тіпатися, тіпнутися, здригатися, здригнутися, смикатися, смикнутися, шарпатися, шарпнутися, кидатися, підкидатися, підкинутися, дриґати, дриґнути, дриґонути, дриґатися; посіпуватися. | сіпатися — 1) = сіпнутися (про тіло та його частини судорожно тремтіти), тіпатися, тіпнутися, здригатися, здригнутися, смикатися, смикнутися, шарпатися, шарпнутися, кидатися, підкидатися, підкинутися, дриґати, дриґнути, дриґонути, дриґатися; посіпуватися. | ||
| + | |||
| + | '''ДРИҐАТИ''', дриґаю, дриґаєш, недок., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. чим. Робити різкі уривчасті рухи, перев. ногами (про людей), лапами (про тварин). Карпо Петрович зі скрипом дриґав ногою в такт своїм думкам (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 373); Маленький Марко махав ручками, дриґав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 146); Звірята впирались, вищали, мотали головами, дриґали лапками, махали хвостами (Микола Трублаїні, II, 1950, 61). | ||
| + | |||
| + | 2. Пересмикуватися внаслідок мимовільного скорочення мускулів. Від хвилювання у Василька цокотіли зуби, а руки якось смішно дриґали (Петро Панч, II, 1956, 216); У вікно я міг спостерігати, як дриґали Козаченкові литки від неподоланного потягу чвалом, помчати до найближчої трамвайної зупинки (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 182). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 412. | ||
| + | |||
| + | http://sum.in.ua/s/drygaty | ||
[[ | [[ | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | ]] | + | [[Категорія:Др]] |
| + | [[Категорія:Педагогічний інститут 2018 рік]] | ||
Поточна версія на 14:13, 19 жовтня 2018
Дриґнути. См. Дриґати.
дриґнути — дри/ґну/, дри/ґне/ш, док., розм. Однокр. до дриґати
дриґонути — ну/, не/ш, док., однокр., розм. Підсил. до дриґнути …
сіпатися — 1) = сіпнутися (про тіло та його частини судорожно тремтіти), тіпатися, тіпнутися, здригатися, здригнутися, смикатися, смикнутися, шарпатися, шарпнутися, кидатися, підкидатися, підкинутися, дриґати, дриґнути, дриґонути, дриґатися; посіпуватися.
ДРИҐАТИ, дриґаю, дриґаєш, недок., розм.
1. чим. Робити різкі уривчасті рухи, перев. ногами (про людей), лапами (про тварин). Карпо Петрович зі скрипом дриґав ногою в такт своїм думкам (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 373); Маленький Марко махав ручками, дриґав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 146); Звірята впирались, вищали, мотали головами, дриґали лапками, махали хвостами (Микола Трублаїні, II, 1950, 61).
2. Пересмикуватися внаслідок мимовільного скорочення мускулів. Від хвилювання у Василька цокотіли зуби, а руки якось смішно дриґали (Петро Панч, II, 1956, 216); У вікно я міг спостерігати, як дриґали Козаченкові литки від неподоланного потягу чвалом, помчати до найближчої трамвайної зупинки (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 182).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 412.
