Відмінності між версіями «Єльце»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Див. також) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
==Словник Грінченка== | ==Словник Грінченка== | ||
| − | + | '''Єльце́, -ця́''', ''с.'' = вильце. Ум. є́́лечко. ''І де ж наше єлечко, що в п'ятницю вили? Мет. 210. '' | |
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| Рядок 40: | Рядок 40: | ||
*[http://vesilja.blogspot.com/2011/10/blog-post_04.html/ Весільне дерево-гільце ] | *[http://vesilja.blogspot.com/2011/10/blog-post_04.html/ Весільне дерево-гільце ] | ||
| − | + | [[Категорія:Єл]] | |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 15:10, 13 квітня 2023
Зміст
Словник Грінченка
Єльце́, -ця́, с. = вильце. Ум. є́́лечко. І де ж наше єлечко, що в п'ятницю вили? Мет. 210.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЄЛЬЦЕ = ВИЛЬЦЕ я, сер., етн. 1. Те саме, що гільце. Кожній хочеться, щоб їй дружки.. весільних пісень проспівали,.. щоб їй вильце звили (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 106); Ішли [дівчата].. веселі, уквітчані, несучи поперед себе вільце (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 25). 2. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля.
Синоніми
Єльце́ - вильце, вільце, гільце, гильце.
Фразеологізм
Робити єльце» («вити гільце») — виходити заміж.
Походження слова
Слово єльце являє собою похідне від гілка, гілля, варіанти вільце, вильце пояснють впливом дієслова вити («вити + гільце»)
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
- Зазвичай словами єльце, вильце, гільце називали обрядове дерево традиційного українського весілля.
- У різних областях України щодо весільного деревця могли вживатися інші назви: «весільна різка» («різга», «ріщка», «ришчка», «рожно», «рогаль», «ріжджка», «росічка»), «райське деревце», «сосонка», «дідування».
- Весільне єльце влаштовували таким чином: гілки сосни в зимову пору року чи гілки листяного дерева влітку втикали в хліб або весільний коровай. Кожну прикрашали квітками, колоссям, калиновими ягодами, хмільними шишками, кольоровими, золотими й срібляними нитками, стрічками й папірцями. На гілках також кріпили невеликі воскові свічки, які засвічували. Біля єльця дружки сплітали вінок для нареченої, під час цього вони співали: «Благослови, мати, віночок сплітати, вінок для царівни нашої оселі, для сестри, для внучки праматері Лелі». Єльце, гільце, вільце присутнє і в самих весільних піснях: «Гільце-деревце з ялини, Із червоної калини, Із хрещатого барвінку, Із запашного васильку», «Нехай дівочки не прядуть, Нехай Марусі вільце в'ють»
- На думку дослідників поєднання єльця і хліба символізували єдність двох родів. Окрім того, саме звивання єльця могло пов'язуватися з виттям кубла, родинного гнізда. Вислів «робити єльце» («вити гільце») має й переносне значення — «виходити заміж».
- На верхівку єльця Молода разом з Молодим, який також приходив з боярином, прикріплювали одну велику квітку. Під час весільного застілля єльце ставили поряд з короваями. В день весілля за велику квітку «змагалися» боярин і дружка – хто перший її вхопить-зламає. Коли дружка – в новоствореній сім’ї буде старшою жінка, боярин – чоловік. По закінченню весілля в Молодої, єльце забирали додому до Молодого і закидали його на хату.
Див. також
Додаткові відомості
