Відмінності між версіями «Женчик»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Орфографічний словник української мови)
(Сучасні словники)
 
(не показані 2 проміжні версії цього учасника)
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:Же]]
 
[[Категорія:Же]]
  
 +
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Назва цільової сторінки]]
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
  
'''Орфографічний словник української мови'''
+
[http://%20https://orfograf_ukr.academic.ru/46343 '''<big>Орфографічний словник української мови</big>''']
  https://orfograf_ukr.academic.ru/46343]
+
  
 
'''же́нчик'''
 
'''же́нчик'''
 
іменник чоловічого роду, істота
 
іменник чоловічого роду, істота
  
== '''Словник української мови: в 11 тт. АН УРСР''' ==
+
 
http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh]
+
[http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh%5D '''<big>Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)</big>''']
  
 
ЖЕ́НЧИК, а, ч. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи.., 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Л. Укр., III, 1952, 237).
 
ЖЕ́НЧИК, а, ч. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи.., 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Л. Укр., III, 1952, 237).
 +
 +
Женчик -  той, хто жне хлібні рослини.
 +
 +
Відмінок  -  Однина      -      Множина
 +
 +
Називний  -  женчик      -      женчики
 +
 +
Родовий  -  женчика    -      женчиків
 +
 +
Давальний  -  женчикові    -    женчикам
 +
 +
Знахідний  -  женчика      -    женчиків
 +
 +
Орудний  -  женчиком    -    женчиками
 +
 +
Місцевий  -  у/на женчикові  -  у/на женчиках
 +
 +
Кличний  -  женчику      -    женчики
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Поточна версія на 23:37, 18 жовтня 2018

Женчик, -ка, м. Ум. отъ жнець.

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Назва цільової сторінки

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Орфографічний словник української мови

же́нчик іменник чоловічого роду, істота


Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)

ЖЕ́НЧИК, а, ч. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи.., 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Л. Укр., III, 1952, 237).

Женчик - той, хто жне хлібні рослини.

Відмінок  -   Однина       -      Множина
Називний  -   женчик      -      женчики
Родовий   -   женчика     -      женчиків
Давальний  -  женчикові    -     женчикам
Знахідний  -  женчика      -     женчиків
Орудний   -   женчиком     -     женчиками
Місцевий   -  у/на женчикові  -  у/на женчиках
Кличний   -   женчику      -     женчики

Ілюстрації

Женчик1.jpg Женчик2.jpg Женчик6.jpg Женчик5.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

ЖЕ́НЧИК, а, чол. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи та історичні пісні, 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Леся Українка, III, 1952, 237).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)