Відмінності між версіями «Фрика»
(→Тлумачний словник) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | |||
[[Зображення:Фрика1.jpg]] [[Зображення:Фрика3.jpg]] [[Зображення:Фрика2.jpg]] | [[Зображення:Фрика1.jpg]] [[Зображення:Фрика3.jpg]] [[Зображення:Фрика2.jpg]] | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | + | ==Див.також== | |
| − | + | ==Джерела і література== | |
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 12:42, 18 жовтня 2018
Фри́ка, -ки, ж. Насиліе, принужденіе. Яв я його по добру голубити, бо знав, що фрикою з ним і тілько не вдію. Федьк.
Зміст
Тлумачний словник
Фрика — и, ж., зах. Присилування …
ПРИСИЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Те саме, що примусити. [Ілько:] Бачите... я хотів у вас попитати, чи може мене батько або мати присилувати женитися з ким я не хочу? (Борис Грінченко, II, 1963, 519); — Ну й сидіть.. над кандьором, а я не хочу звикати до такого життя, і не присилуєте, не приневолите ви мене довіку, — мовила Пріська (Любов Яновська, I, 1959, 156); Анатоль присилував себе розкрити очі (Яків Качура, II, 1958, 320).
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/s/prysyluvaty
Тлумачний словник "Примушувати"
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/s/prymushuvaty
ПРИМУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМУСИТИ, у ту, усиш, док., перех. 1. Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. [Йоганна (благаючи):] Хузане, не примушуй мене покрас у матері просити! (Леся Українка, III, 1952, 168); [Борис:] Мене-таки батько й мати здорово примушували: «Який ти, кажуть, мужчина, що не хочеш пить?» (Марко Кропивницький, I, 1958, 423); Наташа принесла йому в передпокій валянки і ватяну стьобанку під шинель і примусила його при ній одягтися (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 188); * Образно. Кляла я в душі усякого хазяїна і свою безталанну долю, що примусила мене наймичкувати (Панас Мирний, I, 1954, 82); // у сполуч. із сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого-небудь незалежно від бажання. Він міцним зусиллям волі примушує себе до роботи і похиляється над пергаментами (Леся Українка, III, 1952, 303); Їсти йому не хотілось, але він примусив себе випити склянку молока та згризти якийсь сухар (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 473); // Добиватися чого-небудь, застосовуючи силу. Він зривається, хоче втекти від неї, але вона вчепилася обіруч за нього і примушує сісти поруч себе (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 83); Кинули й наші війська під командою Паскевича на допомогу австрійському імператорові, оточили угорців і примусили капітулювати (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 409).
2. Своєю дією, вчинками викликати певні дії, вчинки, стан, ставлення до чого-небудь і т. ін. у когось іншого. Могла [Стапша] тужити, прагнути бути біля нього, казитися від того, що примушує довго чекати на себе, як посолена, бігати під його вікнами: чи дома, чи не дома (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 377); Ти ж [артистка] володієш віщим слухом людей угадувать путі. Одним душевним тільки рухом примусиш їх піднестись духом, змістовним стати у житті (Павло Тичина, II, 1957, 34); // Викликати у кого-небудь якусь дію, вчинок і т. ін. (про що-небудь). Не веселим привітом, не теплом та радістю стріла Уласа його хата; ..забитими дверима та чорними дірками замість шибок примушувала його повертати назад (Панас Мирний, IV, 1955, 256); Коли .. вітер дув у спину — важко було встояти на місці або йти помірним кроком, бо гнав він людину, підстьобував, примушував бігти (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 186); Незвичайно глибокий сніг примусив звірів спуститися в низини, щоб знайти корм (Вечірній Київ, 7.III 1969, 4).
3. Своїми зусиллями викликати, зумовлювати вияв чого-небудь. Вивчаючи вплив сили тяжіння на ріст пагонів і бруньок у яблуні, голландські садоводи примусили саджанці рости горизонтально (Хлібороб України, 11, 1969, 47); Він тільки знав, що це Шевченко — той дивовижний чарівник слова, який вперше примусив рідну українську мову звучати з такою ж силою і красою, якою зазвучала російська мова під чарівним пером великого Пушкіна... (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 32); — Як це їх розпалювати — такі дерев'яні колодки? Мука мені була, доки я примусив їх горіти... (Юрій Яновський, II, 1958, 61); Жменякам покажи голу скелю і скажи «ваша», так вони в кошиках почнуть носити туди землю, одягнуть її і примусять родити (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 291); // Викликати, зумовлювати вияв чого-небудь (про щось). То був справжній голод, голодне лихо, що примушувало про все на світі забувати, про себе одного дбати... (Панас Мирний, IV, 1955, 255); Туга не примушує їх [моряків] опускати руки, а мобілізує кожного, збирає їх усіх у залізний, страшний для ворога кулак (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 331).
