Відмінності між версіями «Доконати»

Поточна версія на 22:14, 17 жовтня 2018

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник Грінченка

Доконати, -ваю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. Сніп. 45. 2) — свого. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Ном. № 3332. Мушу доконати свого. НВолын. у. 3) — свого слова. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала. Грин. ІІІ. 2.35.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДОКОНАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Довести кого-небудь до важкого фізичного або морального стану; замучити. А Марина сидить собі, У же й не говорить І не плаче... отак її Доконав, небогу, Той правитель (Тарас Шевченко, I, 1951, 249); До броні! Настала година слушна За рідний край стать в обороні, Бо вже доконала неволя Страшна... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 39); Є в нього свій метод знеславити і доконати людину, котру взяв під сумнів (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 211); // Погубити, знищити кого-небудь. Щоб вільно жити, працювати, треба фашистів доконати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 410); [Андрій:] Візьми ніж, удар мене ось сюди!.. Доконай моє тіло!.. Душу мою ти вже убив!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 492); На денікінську валку налетіла червона кіннота і доконала недобитків (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 141).

2. рідко. Зробити, здійснити що-небудь. [Кунаш:] Знайте, люди, Що Гостомисл задумав нині рано Велике діло доконать (Іван Франко, IX, 1952, 284); А чого не може й зрада, лютий розбрат доконає (Леся Українка, I, 1951, 395). ♦ Доконати свого — домогтися свого, досягнути своєї мети. Та вже бим [б] рачки ліз, а свого доконав (Номис, 1864, № 3338); Доконати свого слова — виконати обіцяне. — А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш, та й ні (Словник Грінченка).

Словник української мови в 11 тт.

ДОКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Бути в передсмертній агонії; умирати. Вже десять тухольців було ранених; вони доконували від страшної гадючої отрути (Фр., VI, 1951, 128); Дехто з людей упав коло гармат і хрипів, конаючи (Ю. Янов., І, 1958, 166); * Образно. Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом.., дивилися, як вогники блакитні тремтіли і конали (Л. Укр., І, 1951, 293).

2. Те саме, що му́читися 1. Бачив він [Т. Шевченко].., як його рідні брати та сестри конали на панщині, в неволі… (Мирний, V, 1955, 312); Душно конать у знесиллі… Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі З ліжка мене підніміть! (Граб., І, 1959, 53); Вода в ручаях і криницях висихала, навіть звірі в лісах конали від спраги (Ів., Вел. очі, 1956, 111).

Словник синонімів

ЗАМУ́ЧИТИ (катуванням, тортурами довести кого-небудь до смерті, загибелі) - Тридцятеро козаків потрапило в полон, і турки замучили їх страшними муками (З. Тулуб);

ЗАКАТУВА́ТИ - Він же міг на смерть закатувати хлоп’я (Ю. Смолич);

СКАТУВА́ТИ - Гонту скатували, язика йому одрізали, четвертували (О. Іваненко);

ЗАМОРДУВА́ТИ - Сеї ночі тут замордували матір з немовлям (О. Ільченко);

СПЛЮНДРУВА́ТИ рідше - На Закарпаття восени вдерлися угорські фашисти, багато наших людей сплюндрували, - мовила Вілія і засмутилася (Т. Масенко);

ДОКОНА́ТИ розм - А Марина сидить собі, Уже й не говорить І не плаче... отак її Доконав, небогу, Той правитель (Т. Шевченко);

ЗАМОРИ́ТИ (голодом, роботою) - На твою думку, треба чекати, поки вони нас голодом заморять? (З. Тулуб).

Словник фразеологічних синонімів

ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм.,ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм.,ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ] розм.,ЗНАПАСТИ́ТИ рідко,СПА́КОСТИТИ рідко. - Недок.: занапаща́ти, губи́ти, ні́вечити, плюндрува́ти, зво́дити, запропаща́ти, збавля́ти, гро́бити. -

- Як угнівається [пан], то знічев’я людину не те, що упосліднить, а й занапастить навіки... (Марко Вовчок); Хто ж, як не він, отой дука прославлений, Сю сироту загубив? (П. Грабовський); [Терпилиха:] Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? (І. Котляревський); Скільки талантів, скільки ж то юних ентузіастів зім’яла на моїх очах, знівечила й передчасно загнала в сиру матінку-землю жорстока і безглузда.. дійсність! (П. Козланюк); Вася потихеньку оповідав: - Комар по жадобі й батька рідного згубив, і брата в могилу загнав (О. Ковінька); - Нехай же так важко тобі, як ти знапастив мене! - Тебе і себе, дівчино (Марко Вовчок); Обох зразу облягло несказанне зло. Зло на себе, що так спакощене молоде життя, зло на людей, що допомогли його спакостити (Панас Мирний). - Пор. 1. ни́щити.