Відмінності між версіями «Люлята»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 19 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
 
'''Люля́та. '''Въ колыбельн. припѣвѣ. ''Люлі, люлі, люлята. ''Мил. 40.  
 
'''Люля́та. '''Въ колыбельн. припѣвѣ. ''Люлі, люлі, люлята. ''Мил. 40.  
−
[[Категорія:Лю]]
+
[[Категорія:ЛЮ]]
 +
==Сучасні словники==
 +
 
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk/люляти Словник української мови.]===
 +
===[http://sum.in.ua/s/Onaghr Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
 
 +
'''ЛЮЛЯТИ,''' люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 572.
 +
 
 +
'''Лю́ляти, ляю, єш, гл.'''
 +
1) Баюкать. Люляю, люляю, поб’ю котка, полаю. Мет. 2.
 +
2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19.
 +
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 389.
 +
 
 +
'''МАЛЯ, яти,''' с. 1. розм. Маленька дитина. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила,.. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Л. Укр., III, 1952, 186); Молодиця взяла маля з колиски, заспокоїла його (Баш, Проф. Буйко, 1946, 19); // Молодший школяр. Малята і старшокласники виступали з декламаціями та скетчами (Гончар, IV, 1960, 182).
 +
2. Молода тварина, що перебуває при матері. Він ніс на руках маленьке оленятко, а за ним, забувши страх, бігла [олениця].., весь час тягнучися губами до свого маляти (Багмут, Щасл. день.., 1959, 239); Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (Гончар, Тронка, 1963, 110).
 +
 
 +
'''ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш''', недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6).
 +
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
 +
Люлю́кать –
 +
1) (баюкать) лю́ляти, заколи́хувати, гойда́ти (дити́ну). [Люля́ю, люля́ю, поб’ю́ котка́ пола́ю (Метл.)];
 +
2) (улюлюкать) тю́кати, тюгу́кати.
 +
 
 +
'''ЛЮЛЯТИ,''' люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6).
  
 +
'''ЛЮЛЯТИ''' разг. качать, укачивать
 +
Латинська транскрипцiя: [lyulyaty]
 +
→ ЛЮМ'ЄР Люм'є
 +
← ЛЮЛЯ-КЕБАБ люля
 +
 
Люлі, люлі, люлята,
 
Люлі, люлі, люлята,
 
Гоніть, хлопці, телята.
 
Гоніть, хлопці, телята.
Рядок 13: Рядок 42:
 
А пастушок у мішок,
 
А пастушок у мішок,
 
А з мішечка в торбиночку,
 
А з мішечка в торбиночку,
−
Приспи нашу дитиночку.
+
Приспр нашу дитиночку.
 
Засни, засни, задрімай
 
Засни, засни, задрімай
 
Та нічого не думай!
 
Та нічого не думай!
−
Джерела:https://uk.wikisource.org/wiki/Люлі,_люлі,_люлята
+
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
!'''Інфінітив'''
 +
|-
 +
| лю́ляти
 +
|}
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
! однина
 +
|-
 +
| множина
 +
|}
 +
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
! Текст заголовка !! '''Наказовий спосіб''' !! Текст заголовка
 +
|-
 +
|1 особа||    || лю́ляймо
 +
|-
 +
| 2 особа|| лю́ляй || лю́ляйте
  
−
ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6).
+
|}
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 572.
+
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
! Текст заголовка !!  '''МАЙБУТНІЙ ЧАС''' !! Текст заголовка
 +
|-
 +
|1 особа || лю́лятиму лю́лятимемо|| лю́лятимем
 +
|-
 +
| 2 особа|| лю́лятимеш|| лю́лятимете
 +
|-
 +
| 3 особа || лю́лятиме || лю́лятимуть
 +
|}
 +
 
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
! Текст заголовка !!  '''ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС''' !! Текст заголовка
 +
|-
 +
| 1 особа || лю́ляю лю́ляємо || лю́ляєм
 +
|-
 +
| 2 особа || лю́ляєш || лю́ляєте
 +
|-
 +
| 3 особа || лю́ляє || лю́ляють
 +
|}
  
−
ЛЮ́ЛЯ́ТИ, лю́ля́ю, лю́ля́єш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Вовчок, І, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб’ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 6).
+
'''Активний дієприкметник'''
−
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 572.
+
 +
'''Дієприслівник'''    лю́ляючи
  
−
Лю́ляти, ляю, єш, гл.
+
{| class="wikitable"
−
1) Баюкать. Люляю, люляю, поб’ю котка, полаю. Мет. 2.
+
|-
−
2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19.
+
! Текст заголовка !! '''МИНУЛИЙ ЧАС''' !! Текст заголовка
−
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 389.
+
|-
 +
| чол. р. || лю́ляв || лю́ляли
 +
|-
 +
| жін. р. || лю́ляла ||
 +
|-
 +
| сер. р.|| лю́ляло||
 +
|}
 +
 
 +
Активний дієприкметник
 +
 +
Пасивний дієприкметник
 +
 +
Безособова форма
 +
 +
Дієприслівник    лю́лявши
  
−
МАЛЯ, яти, с. 1. розм. Маленька дитина. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила,.. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Л. Укр., III, 1952, 186); Молодиця взяла маля з колиски, заспокоїла його (Баш, Проф. Буйко, 1946, 19); // Молодший школяр. Малята і старшокласники виступали з декламаціями та скетчами (Гончар, IV, 1960, 182).
+
==Ілюстрації==
−
2. Молода тварина, що перебуває при матері. Він ніс на руках маленьке оленятко, а за ним, забувши страх, бігла [олениця].., весь час тягнучися губами до свого маляти (Багмут, Щасл. день.., 1959, 239); Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (Гончар, Тронка, 1963, 110).
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Index12.jpg|x140px]]
−
 
+
−
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
+
−
Люлю́кать –
+
−
1) (баюкать) лю́ляти, заколи́хувати, гойда́ти (дити́ну). [Люля́ю, люля́ю, поб’ю́ котка́ пола́ю (Метл.)];
+
−
2) (улюлюкать) тю́кати, тюгу́кати.
+
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
Рядок 41: Рядок 119:
 
==Див. також==
 
==Див. також==
  
 +
==Джерела та література==
 +
[http://sum.in.ua/s/ljuljaty]
 +
[http://www.pisni.org.ua/songs/2174675.html]
 +
[http://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=маля]
 +
[http://www.hohlopedia.org.ua ›]
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
 +
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут/слова 2018]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут/слова 2018]]
−
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 

Поточна версія на 07:32, 18 жовтня 2018

Люля́та. Въ колыбельн. припѣвѣ. Люлі, люлі, люлята. Мил. 40.

Сучасні словники

Словник української мови.

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 572.

Лю́ляти, ляю, єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб’ю котка, полаю. Мет. 2. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!». Гол. І. 19. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 389.

МАЛЯ, яти, с. 1. розм. Маленька дитина. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила,.. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Л. Укр., III, 1952, 186); Молодиця взяла маля з колиски, заспокоїла його (Баш, Проф. Буйко, 1946, 19); // Молодший школяр. Малята і старшокласники виступали з декламаціями та скетчами (Гончар, IV, 1960, 182). 2. Молода тварина, що перебуває при матері. Він ніс на руках маленьке оленятко, а за ним, забувши страх, бігла [олениця].., весь час тягнучися губами до свого маляти (Багмут, Щасл. день.., 1959, 239); Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (Гончар, Тронка, 1963, 110).

ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6). Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору Люлю́кать – 1) (баюкать) лю́ляти, заколи́хувати, гойда́ти (дити́ну). [Люля́ю, люля́ю, поб’ю́ котка́ пола́ю (Метл.)]; 2) (улюлюкать) тю́кати, тюгу́кати.

ЛЮЛЯТИ, люляю, люляєш, недок., перех. і без додатка, розм. Колихати, приспівуючи. Десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок, I, 1956, 345); Люляю, люляю, Поб'ю котка, полаю, Щоб по ночах не ходив, Малих діток не будив (Українські народні пісні, 2. 1965, 6).

ЛЮЛЯТИ разг. качать, укачивать Латинська транскрипцiя: [lyulyaty] → ЛЮМ'ЄР Люм'є ← ЛЮЛЯ-КЕБАБ люля

Люлі, люлі, люлята, Гоніть, хлопці, телята. Люлі, люлі, люлята! Теляточки пасуться І в хлівець заженуться. Люлі, люлі, люлята! Та спати полягають, А пастушка згадають. Люлі, люлі, люлята! А пастушок у мішок, А з мішечка в торбиночку, Приспр нашу дитиночку. Засни, засни, задрімай Та нічого не думай!

Інфінітив
лю́ляти
однина
множина
Текст заголовка Наказовий спосіб Текст заголовка
1 особа лю́ляймо
2 особа лю́ляй лю́ляйте
Текст заголовка МАЙБУТНІЙ ЧАС Текст заголовка
1 особа лю́лятиму лю́лятимемо лю́лятимем
2 особа лю́лятимеш лю́лятимете
3 особа лю́лятиме лю́лятимуть
Текст заголовка ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС Текст заголовка
1 особа лю́ляю лю́ляємо лю́ляєм
2 особа лю́ляєш лю́ляєте
3 особа лю́ляє лю́ляють

Активний дієприкметник

Дієприслівник лю́ляючи

Текст заголовка МИНУЛИЙ ЧАС Текст заголовка
чол. р. лю́ляв лю́ляли
жін. р. лю́ляла
сер. р. лю́ляло

Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник лю́лявши

Ілюстрації

|style="width:20%; padding-top:1em;"| Index12.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

[1] [2] [3] ›

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Люлята&oldid=217393