Відмінності між версіями «Умиватися»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 47: | Рядок 47: | ||
https://uk.wikipedia.org | https://uk.wikipedia.org | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Ум]] | [[Категорія:Ум]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 20:10, 16 жовтня 2018
Умиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. умитися, умиюся, -єшся, гл. Умываться, умыться. Вмивайся, молися та за хліб берися. Ном. № 4114. Лебідь буде купатися, а лебідочка вмиватися. Нп. Так і вмиється слізоньками. МВ. (О. 1862. ІІІ. 49).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УМИВАТИСЯ (ВМИВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УМИТИСЯ (ВМИТИСЯ), июся, иєшся, док. 1. Мити собі обличчя, руки і т. ін. Івась почухав голову, узяв нехотя кухоль і почав умиватись (Панас Мирний, I, 1954, 240); — Може, умиєтесь з дороги? Саранчук подякував і став умиватись (Андрій Головко, II, 1957, 442); — Вмивайся, вмивайся, хлопче, — квапить мене дід. — Час вести коняку (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141). 2. перен. Змочуватися, освіжатися вологою (дощем, росою і т. ін.). І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою (Тарас Шевченко, I, 1963, 239); Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 15).
Словник синонімів
МИ́ТИкого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИдіал.;ПОЛОСКА́ТИ (перев. Речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИрозм.,ВИШАРО́ВУВАТИрозм. (енергійно тручи, чистячи тощо); ВІДШАРО́ВУВАТИрозм. (від чогось, енергійно тручи, чистячи тощо); ОБМИВА́ТИ[ОМИВА́ТИ], ОБПОЛІ́СКУВАТИрозм. (кругом, з усіх боків); ВІДПОЛІ́СКУВАТИ (злегка не дуже забруднені речі, посуд); УМИВА́ТИ[ВМИВА́ТИ] (перев. Обличчя, руки тощо); ПРОМИВА́ТИ (посуд, рани, очі тощо). - Док.: поми́ти, ви́мити, поба́нити, ви́банити, пополоска́ти, зми́ти, відми́ти, пошарува́ти, ви́шарувати, відшарува́ти, обми́ти[оми́ти], обполоска́ти, відполоска́ти, уми́ти[вми́ти], проми́ти. По обіді Мотря почала мити горшки та миски (І. Нечуй-Левицький); Довго напередодні мама банила йому голову лугом, материнкою, щоб пішла дитина між люди чиста й охайна (Ю. Яновський); Марія і Софійка.. Полоскали запорошені в дорозі бідони для молока (І. Муратов); Куди тобі до дівчини в артілі, Що гній з корів змиває і шкребе (Д. Павличко); Полоскала, викручувала [Оленка] сорочку, відмивала комір, рукави (К. Гордієнко); Килина довго терла його цеглою, шарувала піском у березі, поки таз не залиснів (І. Нечуй-Левицький); Баба хлюпнула з кухля собі у пригоршню води та заходилася відшаровувати й вид, і вуха, і руки дівчини (Л. Яновська); Двічі на день підстилку солом’яну міняв [Митько] у хліві і, наче дитину, обмивав теля теплою водою з милом (О. Донченко); Буря ревіла, а грубий дощ шумів, обполіскуючи стіни монастиря (І. Франко); Падав і вставав на ноги збиті, Від пилюки умивав лице, Критики, бувало, й знамениті І про мене тискали слівце (А. Малишко); Яринка промивала колби і скляні трубочки (В. Собко); Щось ріже Чохову очі, він набирає повну пригорщу води і промиває їх (Григорій Тютюнник).
Український Фразелогічний Словник. З лексикографічної системи „Словники України”
митися слізьми умиватися (рідко митися) / умитися слізьми (сльозами, сльозою). Гірко, невтішно плакати. Будьте ласкаві, будьте милосердні! — благала Горпина, умиваючись слізьми (Л. Яновcька); Я хочу миру між людьми, Щоб матері слізьми не мились (Д. Павличко); Як калина при долині Вранці під росою, Так Ганнуся червоніла, Милася сльозою (Т. Шевченко). умитися слізоньками. Згадай мене, ненько, Напившись, наївшись. А я тебе ізгадаю, Слізоньками вмившись! (Укр. думи..). умиватися рясними (гіркими). Марина не раз і не два вмивалася рясними, як надавлять її злидні та недостачі (Панас Мирний); Я гляну в ту сторону, де дитина спить… умиюся гіркими, та й знову за роботу (Панас Мирний).
Кривавим потом умиватися (умитися) див. кривавий; Пасокою умитися див. пасока; Умиватися (умитися) потом — густо вкриватися потом. Голі до пояса тіла, як чавун, виблискували проти пекучого світла, вмиваючись потом (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 246); — Гей, налягай [на весла]! Ох, давай, браточки! — важко видихав із себе Фрол Каблуков, умиваючись гарячим потом (Василь Кучер, Голод, 1961, 224); Умиватися (умитися) слізьми (сльозами, слізками, слізоньками і т. ін.) — гірко, невтішно плакати. — Будьте ласкаві, будьте милосердні! — благала Горпина, умиваючись сльозами (Любов Яновська, I, 1959, 49); Не журиться Катерина — Вмиється сльозою, Возьме відра, опівночі Піде за водою (Тарас Шевченко, I, 1963, 22); [Дружки, рід і поїзд:] Приступи, Марусе, близенько.. Отцю-неньці низенько уклонися, Дрібненькими слізоньками умийся (Нечуй-Левицький, II, 1956, 432); Проводжали Лукію баба Федора та пес Ісідор. За селом баба Федора попрощалась, емилася слізьми і, похитуючись, повернулась додому (Олесь Донченко, III, 1956, 161); Умитися кров'ю (мазкою, юшкою і т. ін.) — залитися кров'ю, будучи побитим, пораненим. Підійшов [Василь] до неї, а вона з усього маху як дасть йому по носі — так мазкою і вмився (Панас Мирний, IV, 1955, 72); Наркис тільки повів рукою, — і.., вмившися кров'ю, Данило покотився долі (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 14).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Умивання (обряд)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Умива́ння - символічне очищення за допомогою води. Умивання або миття здійснювали:
- Коли людину ініціювали на високу посаду: наприклад, коли Аарон і його сини були обрані на священицьку службу, вони були умиті водою перш ніж одягтись у ризу священика (Лев. 8:6).
- Перед тим, як священики наближалися до вівтаря Бога, вони мали, під страхом смерті, умити свої руки і ноги, щоб очистити їх від бруду буденного життя (Вих. 30:17-21). На цю практику вказує автор псалмів, Пс. 25:6.
- Були також умивання встановлені з метою очищення від явно вираженого забруднення, обумовлені особливими діями. Одинадцять різновидів такого миття встановлено в Левитському законі (Лев. 12-15).
- Згадується четвертий клас умивань, яким людина очищалася або звільняла себе від провини за деяке конкретне діяння. Наприклад, старійшини найближчого села до місця здійснення вбивства, якщо вбивця був невідомий, мали умити свої руки над спокутною телицею, яка була обезголовлена, і при цьому сказати, "Руки наші не пролили цієї крови, а очі наші не бачили" (Вт. 21:1-9). Таким чином Пілат також оголосив себе безневинним в крові Ісуса, умиваючи свої руки (Мт. 27:24). Проте ця дія Пілата могла не бути запозиченою з юдейської традиції. Така ж практика була звичайною серед греків і римлян.
Фарисеї розповсюдили практику надлишкового умивання, таким чином претендуючи на виключну чистоту (Мт. 23:25). Євангеліст Марко (Мр. 7:1-5) посилається на церемоніальні умивання. Фарисеї вимивали свої руки "часто", правильніше, "з кулаком" ("старанно"), або як це пояснює старий отець Феофілакт, "аж до ліктя". (Порівняйте також Мр. 7:4; Лев. 6:28; Лев 11:32-36; Лев. 15:22)
