Відмінності між версіями «Вак»

Поточна версія на 23:00, 11 листопада 2019

Опис

Вели́кий адро́нний кола́йдер (англ. Large Hadron Collider, LHC) — найбільший у світі прискорювач елементарних частинок, створений у Європейському центрі ядерних досліджень (CERN), поблизу Женеви (Швейцарія).

Фінансування та розробку проекту здійснюють понад 10 тисяч науковців та інженерів, представників різних університетів і лабораторій з понад 100 країн світу.

Прискорювач пролягає в тунелі (у формі тора окружністю 27 км) на глибині до 175 метрів (570 футів) під землею на кордоні Франції та Швейцарії, поблизу Женеви, Швейцарії. Як свідчить назва, він призначений для прискорювання адронів, зокрема протонів і важких іонів.

Історія

Проект був задуманий 1984 року, його реалізацію почали 2001-го.

Запуск ВАК спершу планували на 8 липня 2008 року, але відбувся він 10 вересня. Запуск вважають успішним — пучок частинок з енергією 450 гігаелектрон-вольт проведено по всьому кільцю колайдера.

Офіційну церемонію відкриття Великого адронного колайдера було заплановано на 21 жовтня 2008 року. Але через аварію[недоступне посилання з червень 2019], яка сталася 19 вересня, ВАК запустили лише 20 листопада 2009 року[1].

30 березня 2010 року у Великому адронному колайдері вперше успішно здійснено зіткнення протонів, що рухалися зі швидкістю, наближеною до швидкості світла[2][3].

14 лютого 2013 — Великий адронний колайдер зупинив свою роботу для забезпечення запланованого ремонту, який триватиме до листопада 2014. Техніки замінять понад 10 тисяч високовольтних з'єднаннь між надпровідними магнітами. Також планують збільшити захист чутливого електронного обладнання в тунелі від іонізуючого випромінювання. Крім головного 27-кілометрового колайдера, проведуть модернізацію протонного синхротрона та протонного суперсинхротрона. Після завершення роботи енергія частинок у ВАК має зрости з 8 до 13 тераелектронвольт, а також збільшиться його світність (кількість зіткнень між частинками)[4].

8-16 березня 2013 — під час наукової конференції у Ля-Тюїль (Італія) фізики, які працюють на Великому адронному колайдері, оприлюднили нові дані, які підтверджують, що елементарна частинка, отримана у ході експерименту на ВАК є саме бозоном Хіггса[5].

У 2013 році колайдер закривали на ремонт і модернізацію, він почав роботу навесні 2015 року, але у квітні 2016 року ЦЕРН відімкнув ВАК від живлення після короткого замикання, колайдер у цей час був у роботі. Речник ЦЕРНу Арно Марсольє повідомив, що тхір проліз до трансформатора високої напруги, що призвело до короткого замикання, тварина загинула, але Великий адронний колайдер буде полагоджено за кілька днів[6].

Загалом Великий адронний колайдер розрахований на функціонування впродовж лише 10 років, але науковці запевняють, що по завершенню цього періоду на світі вже з'явиться набагато більший та потужніший його «родич».

Детектори

На ВАК було встановлено 6 детекторів, розміщених у міжсекційних блоках. Два з них — ATLAS та CMS (Компактний мюонний соленоїд) — великогабаритні колайдери, головною ціллю яких є фіксування елементів. ALICE (Великий іонний колайдер) та LHCf є набагато меншими та обмеженими операційно.

Компанія BBC дала наступне визначення:

ATLAS — один з двох детекторів з широкою сферою функціонування з метою нових відкриттів та відповідей на старі питання.

CMS — детектор з широкою сферою функціонування, котрий «полює» на бозони Хіггса і шукає природу походження темної матерії.

ALICE — вивчатиме «рідинну» форму існування матерії, відому як кварк-глюонна плазма, короткий проміжок існування якої виникає відразу ж після Великого Вибуху.

LHCb — вивчатиме рівну кількість матерії та антиматерії, яка вивільняється після Великого вибуху. Намагатиметься дати відповідь на питання: «Що сталося зі „зниклою“ антиматерією?»

Внесок України

В експерименті задіяно понад 30 країн світу.

Зокрема, українські (харківські) науковці з Харківського Фізико-Технічного Інституту та НТК «Інститут монокристалів», фізик-теоретик Г. М. Зинов'єв брали участь у частині проекту ВАК — роботах над системою детектування ALICE (внутрішньою трековою системою).

У Науково-дослідному технологічному інституті приладобудування (Харків) під керівництвом професора В.Борщова налагодили відповідне виробництво.

Фінансування української частини робіт здійснювалося коштом Українського Науково-Технологічного центру, створеного відповідними департаментами США, Японії та Канади, а також INTAS, CERN і НАТО, адже офіційно участь України в CERN на той час ще не було оформлено.

Громадський резонанс

Волтер Ваґнер, власник ботанічного саду на Гавайських островах, і Луїс Санчо (Іспанія) подавали позов до суду, вимагаючи заборонити запуск Великого адронного колайдера. На їхню думку, запуск пристрою небезпечний для людства: колайдер може породити невелику чорну діру або «дивну частку», яка перетворить Землю на грудку «дивної матерії». Дослідники з CERN спростовували ці гіпотези і називали заяви Ваґнера і Санчо «нісенітницею».

Сучасні словники

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Вак, ку, м. Въ игрѣ въ вак і копець — цѣль, въ которую попадаютъ палками играющіе. Kolb. I. 197.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

ВАК — багатозначний акронім кирилицею, який може означати:

Великий адронний колайдер — найбільший у світі прискорювач елементарних частинок.

Вища атестаційна комісія — центральний державний орган у галузі присудження наукових ступенів і вчених звань.

«Вінер Атлетікспорт Клуб» — австрійський футбольний клуб.

Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/вак

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/ВАК

Зовнішні посилання