Відмінності між версіями «Зовзиля»
(→Ілюстрації) |
м |
||
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
ЗОЗУ́ЛЯ, і, жін. Корисний перелітний птах-самка з світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи України.., 1950, 52); Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеографії, 1956, 117); Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 207); * У порівняннях. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 67); — Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Панас Мирний, III, 1954, 165). | ЗОЗУ́ЛЯ, і, жін. Корисний перелітний птах-самка з світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи України.., 1950, 52); Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеографії, 1956, 117); Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 207); * У порівняннях. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 67); — Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Панас Мирний, III, 1954, 165). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678. | ||
− | |||
− | |||
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
− | Зозуля, -лі, ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826. 2)— нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. 3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218. | + | Зозуля, -лі, ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826. |
+ | |||
+ | 2)— нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. | ||
+ | |||
+ | 3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218. | ||
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
ЗОЗУ́ЛЯ, і, ж. Корисний перелітний птах-самка з світло— чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи.., 1950, 52); Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеогр., 1956, 117); Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Коцюб., II, 1955, 225); Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Десняк, Десну.., 1949, 207); * У порівн. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Барв., Опов.., 1902, 67); — Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Мирний, III, 1954, 165). | ЗОЗУ́ЛЯ, і, ж. Корисний перелітний птах-самка з світло— чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи.., 1950, 52); Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеогр., 1956, 117); Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Коцюб., II, 1955, 225); Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Десняк, Десну.., 1949, 207); * У порівн. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Барв., Опов.., 1902, 67); — Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Мирний, III, 1954, 165). | ||
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 678. | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 678. | ||
Зозуля, лі, ж. | Зозуля, лі, ж. | ||
+ | |||
1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826. | 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826. | ||
+ | |||
2) — нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. | 2) — нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. | ||
+ | |||
3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218. | 3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218. | ||
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 177. | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 177. | ||
+ | |||
зозу́ля = зозули́ця (зменшено-пестливі — зозу́лька, зузу́ленька, зо¬зу́лечка; зо́зуль, зо́зол — самець зо¬зулі) — | зозу́ля = зозули́ця (зменшено-пестливі — зозу́лька, зузу́ленька, зо¬зу́лечка; зо́зуль, зо́зол — самець зо¬зулі) — | ||
1) перелітний птах-самка із світло— чи бурувато-сірим опе¬ренням; кладе яйця в чужі гнізда; за однією з легенд, зозуля хотіла звити гніздо на Благовіщення, ко¬ли ще жодна птиця не в’є гнізда, за що Бог її покарав, тому вона свого гнізда й не має; живиться комахами, зокрема волохатою гу¬сінню; здавна виступає віщункою життя (стара назва — зигзи́ця = зегзи́ця); віщує пробудження приро¬ди, отже весну, бо, вірили, в неї оселяється весняне божество; віщує також годину, — «зозуля кує — бу¬де добра погода»; як віщий птах пророкує людині кількість літ життя (тому кажуть: «То тобі зозу¬ля накувала»; звідси прокляття: «Щоб ти зозулі не чув!»); кує тіль¬ки навесні, від Благовіщення до Івана, а як викинеться ячмінний колос, вона ним «давиться» і пере¬стає кувати; за легендою, вбила свого чоловіка, як перелітали мо¬ре, і Бог покарав її: вона не має пари і не в’є власного гнізда, а під¬кидає свої яйця до чужих гнізд; за іншою легендою, зозуль покинув її, і вона стала вічною вдовицею, символом засмученої жінки, суму, журби та вдівства (звідси Ярославна в «Слові о полку Ігоревім», як зигзиця, квилить); вбити зозулю вважалося за великий злочин, бо вона добрий вісник, пророчник, правдомовець («Закувала зозулень¬ка на сухенькім дубі: Поки світа, поки сонця, панщини не буде»); доброю вісницею виступає зозуля в колядках і щедрівках; набула й зловіщого значення: «Як зозуля сяде на хату й закує, у тій хаті смерть буде», «Як сниться зозуля, то хтось з родини помре»; були й диференційовані уявлення про птаха: «Якщо зозуля кує коло хати, буде весілля, на хаті — смерть, в лісі віщує, скільки років хто про¬живе»; «Якщо кує зранку — роздає щасливу долю, а коли співає на могилі, то втішає померлого»; людина перед смертю кличе її до себе й просить переслати вісточку про себе; коли вперше закує зозуля, починали співати веснянок; у ку¬лаку затискали гроші або зернят¬ко, вдаряли по колінах і промовля¬ли: «Зозуленько рябенька, пта¬шечко маленька! Закуй мені по звичаю, доки жити в світі маю»; у фольклорі один з улюблених по¬етичних образів, порівнюється з дівчиною або жінкою, нещасливими в коханні чи подружньому жит¬ті: «Закувала зозуленька В зелено¬му гаї, Заплакала дівчинонька — Дружини немає»; «Ой, боровая зо¬зуленько, Чому ти рано не кувала, Чому правди не казала? Чужі дівки рано встали, Щастя-долю розібра¬ли, А я, молода, опізнилася — Ли¬ха доля зустрілася»; виступає та¬кож символом горя, смутку (над козаком, що загинув на війні, пла¬чуть три сиві зозулі): «Ой, налетіли три зозуленьки, Всі три посивенькі, Та всі три смутненькі. Ой одна упала по конці головки, А другая впала по конець ніжечок, А третя впала по конець серденька»; ви¬ступає також символом страждан¬ня: «Ой закувала та сива зозуля рано-вранці на зорі, Ой заплакали хлопці-молодці у турецькій неволі-тюрмі»; у весільних піснях уособлює наречену: «Закувала зо¬зуленька в лісі на дубі, Заплакала Марусенька в церкві при шлюбі»; за повір’ям, першою летить у ви¬рій і останньою звідти прилітає; у неї нібито зберігалися ключі від вирію, бо вона була його ключни¬цею (хоч, за різними повір’ями, такі ключі нібито були в різних птахів); зозуля уособлює матір-страдницю: «Летіла зозуля та й стала кувати. Ой то ж не зозуля, А сивая мати», «Ой ніхто так не кує, Як сива зозуля, Ой ніхто так не ві¬тає, Як рідна матуся»; взагалі з цим птахом багато пов’язується оповід¬ань про метаморфози (перетво¬рення), наприклад, про переки¬дання зозулі на яструба, звідки ви¬слів: «Проміняв зозулю на ястру¬ба»; це буває через певну кількість років, і тоді зозуля стає хижим пта¬хом; за поведінкою птаха вгадува¬ли погоду й загадували на прикме¬ти, — «зозуля довго кує — на теплу погоду», «зозуля закувала — пора сіяти льон», «зозуля приносить вістку про літо, а ластівка — про теплі дні», «зозуля кує на голому дереві — буде мороз», «якщо вночі закує зозуля, то це не на добре», «якщо присниться зозуля — то це на втіху, здоров’я, гроші». Летять галочки у три рядочки. Зозуля попе¬реду(пісня); Зозуля кувала — прав¬доньку казала, — буду сто літ жи¬ти! (Т. Шевченко); Закувала зозулиця та сіла на сливу, забула-м ся поклонити до тебе, Василю (коло¬мийка); Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати (А. Метлинський); Зозулька мас¬лечко сколотить, в червоні черевич¬ки убереться і людям одмірятиме літа (Леся Українка); Сива зозулень¬ко, не куй жалібненько(А. Метлин¬ський); | 1) перелітний птах-самка із світло— чи бурувато-сірим опе¬ренням; кладе яйця в чужі гнізда; за однією з легенд, зозуля хотіла звити гніздо на Благовіщення, ко¬ли ще жодна птиця не в’є гнізда, за що Бог її покарав, тому вона свого гнізда й не має; живиться комахами, зокрема волохатою гу¬сінню; здавна виступає віщункою життя (стара назва — зигзи́ця = зегзи́ця); віщує пробудження приро¬ди, отже весну, бо, вірили, в неї оселяється весняне божество; віщує також годину, — «зозуля кує — бу¬де добра погода»; як віщий птах пророкує людині кількість літ життя (тому кажуть: «То тобі зозу¬ля накувала»; звідси прокляття: «Щоб ти зозулі не чув!»); кує тіль¬ки навесні, від Благовіщення до Івана, а як викинеться ячмінний колос, вона ним «давиться» і пере¬стає кувати; за легендою, вбила свого чоловіка, як перелітали мо¬ре, і Бог покарав її: вона не має пари і не в’є власного гнізда, а під¬кидає свої яйця до чужих гнізд; за іншою легендою, зозуль покинув її, і вона стала вічною вдовицею, символом засмученої жінки, суму, журби та вдівства (звідси Ярославна в «Слові о полку Ігоревім», як зигзиця, квилить); вбити зозулю вважалося за великий злочин, бо вона добрий вісник, пророчник, правдомовець («Закувала зозулень¬ка на сухенькім дубі: Поки світа, поки сонця, панщини не буде»); доброю вісницею виступає зозуля в колядках і щедрівках; набула й зловіщого значення: «Як зозуля сяде на хату й закує, у тій хаті смерть буде», «Як сниться зозуля, то хтось з родини помре»; були й диференційовані уявлення про птаха: «Якщо зозуля кує коло хати, буде весілля, на хаті — смерть, в лісі віщує, скільки років хто про¬живе»; «Якщо кує зранку — роздає щасливу долю, а коли співає на могилі, то втішає померлого»; людина перед смертю кличе її до себе й просить переслати вісточку про себе; коли вперше закує зозуля, починали співати веснянок; у ку¬лаку затискали гроші або зернят¬ко, вдаряли по колінах і промовля¬ли: «Зозуленько рябенька, пта¬шечко маленька! Закуй мені по звичаю, доки жити в світі маю»; у фольклорі один з улюблених по¬етичних образів, порівнюється з дівчиною або жінкою, нещасливими в коханні чи подружньому жит¬ті: «Закувала зозуленька В зелено¬му гаї, Заплакала дівчинонька — Дружини немає»; «Ой, боровая зо¬зуленько, Чому ти рано не кувала, Чому правди не казала? Чужі дівки рано встали, Щастя-долю розібра¬ли, А я, молода, опізнилася — Ли¬ха доля зустрілася»; виступає та¬кож символом горя, смутку (над козаком, що загинув на війні, пла¬чуть три сиві зозулі): «Ой, налетіли три зозуленьки, Всі три посивенькі, Та всі три смутненькі. Ой одна упала по конці головки, А другая впала по конець ніжечок, А третя впала по конець серденька»; ви¬ступає також символом страждан¬ня: «Ой закувала та сива зозуля рано-вранці на зорі, Ой заплакали хлопці-молодці у турецькій неволі-тюрмі»; у весільних піснях уособлює наречену: «Закувала зо¬зуленька в лісі на дубі, Заплакала Марусенька в церкві при шлюбі»; за повір’ям, першою летить у ви¬рій і останньою звідти прилітає; у неї нібито зберігалися ключі від вирію, бо вона була його ключни¬цею (хоч, за різними повір’ями, такі ключі нібито були в різних птахів); зозуля уособлює матір-страдницю: «Летіла зозуля та й стала кувати. Ой то ж не зозуля, А сивая мати», «Ой ніхто так не кує, Як сива зозуля, Ой ніхто так не ві¬тає, Як рідна матуся»; взагалі з цим птахом багато пов’язується оповід¬ань про метаморфози (перетво¬рення), наприклад, про переки¬дання зозулі на яструба, звідки ви¬слів: «Проміняв зозулю на ястру¬ба»; це буває через певну кількість років, і тоді зозуля стає хижим пта¬хом; за поведінкою птаха вгадува¬ли погоду й загадували на прикме¬ти, — «зозуля довго кує — на теплу погоду», «зозуля закувала — пора сіяти льон», «зозуля приносить вістку про літо, а ластівка — про теплі дні», «зозуля кує на голому дереві — буде мороз», «якщо вночі закує зозуля, то це не на добре», «якщо присниться зозуля — то це на втіху, здоров’я, гроші». Летять галочки у три рядочки. Зозуля попе¬реду(пісня); Зозуля кувала — прав¬доньку казала, — буду сто літ жи¬ти! (Т. Шевченко); Закувала зозулиця та сіла на сливу, забула-м ся поклонити до тебе, Василю (коло¬мийка); Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати (А. Метлинський); Зозулька мас¬лечко сколотить, в червоні черевич¬ки убереться і людям одмірятиме літа (Леся Українка); Сива зозулень¬ко, не куй жалібненько(А. Метлин¬ський); | ||
+ | |||
2) уживається як пестливе звертання до жінки, перев. матері, а також до коханого чоловіка. Ма¬тусенько ріднесенька, зозуленько ми¬лесенька (Г. Квітка-Основ’яненко); Чоловіче мій, зозуленько моя! Я за тебе затулюся і нікого не боюся!» (пісня). | 2) уживається як пестливе звертання до жінки, перев. матері, а також до коханого чоловіка. Ма¬тусенько ріднесенька, зозуленько ми¬лесенька (Г. Квітка-Основ’яненко); Чоловіче мій, зозуленько моя! Я за тебе затулюся і нікого не боюся!» (пісня). | ||
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 251-252. | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 251-252. | ||
Рядок 121: | Рядок 128: | ||
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8F_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0 Матеріал з Вікіпедії]=== | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8F_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0 Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
− | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE | + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8F]=== |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
− | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 09:44, 29 листопада 2018
- Елемент нумерованого списку
Зовзи́ля, зовзуля, -лі, ж. = Зозуля. Прилетіла зовзиля кувати. Зовзуля рабая раненько встала. Зенькевичъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗОЗУ́ЛЯ, і, жін. Корисний перелітний птах-самка з світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи України.., 1950, 52); Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеографії, 1956, 117); Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 207); * У порівняннях. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 67); — Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Панас Мирний, III, 1954, 165). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Зозуля, -лі, ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826.
2)— нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9.
3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЗОЗУ́ЛЯ, і, ж. Корисний перелітний птах-самка з світло— чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи.., 1950, 52); Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеогр., 1956, 117); Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Коцюб., II, 1955, 225); Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Десняк, Десну.., 1949, 207); * У порівн. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Барв., Опов.., 1902, 67); — Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Мирний, III, 1954, 165). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 678. Зозуля, лі, ж.
1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826.
2) — нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9.
3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 177.
зозу́ля = зозули́ця (зменшено-пестливі — зозу́лька, зузу́ленька, зо¬зу́лечка; зо́зуль, зо́зол — самець зо¬зулі) — 1) перелітний птах-самка із світло— чи бурувато-сірим опе¬ренням; кладе яйця в чужі гнізда; за однією з легенд, зозуля хотіла звити гніздо на Благовіщення, ко¬ли ще жодна птиця не в’є гнізда, за що Бог її покарав, тому вона свого гнізда й не має; живиться комахами, зокрема волохатою гу¬сінню; здавна виступає віщункою життя (стара назва — зигзи́ця = зегзи́ця); віщує пробудження приро¬ди, отже весну, бо, вірили, в неї оселяється весняне божество; віщує також годину, — «зозуля кує — бу¬де добра погода»; як віщий птах пророкує людині кількість літ життя (тому кажуть: «То тобі зозу¬ля накувала»; звідси прокляття: «Щоб ти зозулі не чув!»); кує тіль¬ки навесні, від Благовіщення до Івана, а як викинеться ячмінний колос, вона ним «давиться» і пере¬стає кувати; за легендою, вбила свого чоловіка, як перелітали мо¬ре, і Бог покарав її: вона не має пари і не в’є власного гнізда, а під¬кидає свої яйця до чужих гнізд; за іншою легендою, зозуль покинув її, і вона стала вічною вдовицею, символом засмученої жінки, суму, журби та вдівства (звідси Ярославна в «Слові о полку Ігоревім», як зигзиця, квилить); вбити зозулю вважалося за великий злочин, бо вона добрий вісник, пророчник, правдомовець («Закувала зозулень¬ка на сухенькім дубі: Поки світа, поки сонця, панщини не буде»); доброю вісницею виступає зозуля в колядках і щедрівках; набула й зловіщого значення: «Як зозуля сяде на хату й закує, у тій хаті смерть буде», «Як сниться зозуля, то хтось з родини помре»; були й диференційовані уявлення про птаха: «Якщо зозуля кує коло хати, буде весілля, на хаті — смерть, в лісі віщує, скільки років хто про¬живе»; «Якщо кує зранку — роздає щасливу долю, а коли співає на могилі, то втішає померлого»; людина перед смертю кличе її до себе й просить переслати вісточку про себе; коли вперше закує зозуля, починали співати веснянок; у ку¬лаку затискали гроші або зернят¬ко, вдаряли по колінах і промовля¬ли: «Зозуленько рябенька, пта¬шечко маленька! Закуй мені по звичаю, доки жити в світі маю»; у фольклорі один з улюблених по¬етичних образів, порівнюється з дівчиною або жінкою, нещасливими в коханні чи подружньому жит¬ті: «Закувала зозуленька В зелено¬му гаї, Заплакала дівчинонька — Дружини немає»; «Ой, боровая зо¬зуленько, Чому ти рано не кувала, Чому правди не казала? Чужі дівки рано встали, Щастя-долю розібра¬ли, А я, молода, опізнилася — Ли¬ха доля зустрілася»; виступає та¬кож символом горя, смутку (над козаком, що загинув на війні, пла¬чуть три сиві зозулі): «Ой, налетіли три зозуленьки, Всі три посивенькі, Та всі три смутненькі. Ой одна упала по конці головки, А другая впала по конець ніжечок, А третя впала по конець серденька»; ви¬ступає також символом страждан¬ня: «Ой закувала та сива зозуля рано-вранці на зорі, Ой заплакали хлопці-молодці у турецькій неволі-тюрмі»; у весільних піснях уособлює наречену: «Закувала зо¬зуленька в лісі на дубі, Заплакала Марусенька в церкві при шлюбі»; за повір’ям, першою летить у ви¬рій і останньою звідти прилітає; у неї нібито зберігалися ключі від вирію, бо вона була його ключни¬цею (хоч, за різними повір’ями, такі ключі нібито були в різних птахів); зозуля уособлює матір-страдницю: «Летіла зозуля та й стала кувати. Ой то ж не зозуля, А сивая мати», «Ой ніхто так не кує, Як сива зозуля, Ой ніхто так не ві¬тає, Як рідна матуся»; взагалі з цим птахом багато пов’язується оповід¬ань про метаморфози (перетво¬рення), наприклад, про переки¬дання зозулі на яструба, звідки ви¬слів: «Проміняв зозулю на ястру¬ба»; це буває через певну кількість років, і тоді зозуля стає хижим пта¬хом; за поведінкою птаха вгадува¬ли погоду й загадували на прикме¬ти, — «зозуля довго кує — на теплу погоду», «зозуля закувала — пора сіяти льон», «зозуля приносить вістку про літо, а ластівка — про теплі дні», «зозуля кує на голому дереві — буде мороз», «якщо вночі закує зозуля, то це не на добре», «якщо присниться зозуля — то це на втіху, здоров’я, гроші». Летять галочки у три рядочки. Зозуля попе¬реду(пісня); Зозуля кувала — прав¬доньку казала, — буду сто літ жи¬ти! (Т. Шевченко); Закувала зозулиця та сіла на сливу, забула-м ся поклонити до тебе, Василю (коло¬мийка); Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати (А. Метлинський); Зозулька мас¬лечко сколотить, в червоні черевич¬ки убереться і людям одмірятиме літа (Леся Українка); Сива зозулень¬ко, не куй жалібненько(А. Метлин¬ський);
2) уживається як пестливе звертання до жінки, перев. матері, а також до коханого чоловіка. Ма¬тусенько ріднесенька, зозуленько ми¬лесенька (Г. Квітка-Основ’яненко); Чоловіче мій, зозуленько моя! Я за тебе затулюся і нікого не боюся!» (пісня). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 251-252.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
• 1Зозуля — Ефим Давыдович (1891 ) современный прозаик. Сын мелкого служащего. В 1911 З. работает в одесских газетах, с 1914 занимается лит ым и редакционным трудом в Петербурге. В 1919 З. переселяется в Москву: основное место его работы как редактора в изд… … Литературная энциклопедия • 2ЗОЗУЛЯ — жен., южн. кукушка. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля • 3ЗОЗУЛЯ — Ефим Давидович (1891 1941), русский писатель. Новеллы. Философско сатирические сказки, рассказы (кн. Я дома , 1962). Погиб на фронте. Источник: Энциклопедия Отечество … Русская история • 4зозуля — сущ., кол во синонимов: 6 • загозка (3) • загонька (3) • загоска (2) • … Словарь синонимов • 5ЗОЗУЛЯ F1 — см. Гибрид, скороспелый, обладает частичной партенокарпией, В плодоношение вступает на 46 48 й день после появления массовых всходов. Зеленец цилиндрический, слабобугорчатый, белоопушенный, с гладким основанием. Длина плода 14 23 см. 289 г.… … Энциклопедия семян. Овощные культуры • 6Зозуля — (укр. Зозуля «кукушка») украинская фамилия. Известные носители Зозуля, Александр Станиславович (1972 1995) Герой России. Зозуля, Вера Васильевна (род. 1956) советская саночница, олимпийская чемпионка 1980 года. Зозуля, Дмитрий… … Википедия • 7зозуля — кукушка , см. зегзица … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера • 8Зозуля — Федор Владимирович [27.10(9.11).1907, Ставрополь, 21.4.1964, Москва], советский военачальник, адмирал (1955). Член КПСС с 1938. В ВМФ с 1925. Окончил Военно морское училище им. М. В. Фрунзе (1928) и Военно морскую академию (1934). Служил… … Большая советская энциклопедия • 9зозуля — зозуля, зозули, зозули, зозуль, зозуле, зозулям, зозулю, зозуль, зозулей, зозулею, зозулями, зозуле, зозулях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов • 10зозуля — зоз уля, и … Русский орфографический словарь • 11зозуля — і, ж. Корисний перелітний птах самка зі світло чи бурувато сірим оперенням; поширений у Європі та Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню … Український тлумачний словник • 12зозуля — [зоузу/л а] л і, ор. леийу … Орфоепічний словник української мови • 13зозуля — орн. зигзиця, зозулиця; зозуль, зозул (самець) … Словник синонімів української мови • 14Зозуля — прізвище … Орфографічний словник української мови • 15зозуля — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови • 16Зозуля — Блядь, проститутка … Словарь криминального и полукриминального мира • 17зозуля — зозул/я … Морфемно-орфографический словарь • 18ЗОЗУЛЯ Ефим Давидович — (1891 1941) русский писатель. Сатирические рассказы собраны в книге Я дома (1962). Новеллы. Погиб на фронте … Большой Энциклопедический словарь • 19Зозуля Федор Владимирович — [27.10(9.11).1907, Ставрополь, 21.4.1964, Москва], советский военачальник, адмирал (1955). Член КПСС с 1938. В ВМФ с 1925. Окончил Военно морское училище им. М. В. Фрунзе (1928) и Военно морскую академию (1934). Служил на Балтийском флоте, в… … Большая советская энциклопедия • 20Зозуля, Дмитрий Владимирович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Зозуля. Дмитрий Зозуля … Википедия • 21Зозуля, Вера Васильевна — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Зозуля. Олимпийские награды … Википедия • 22Зозуля, Андрей Станиславович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Зозуля. Андрей Станиславович Зозуля Дата рождения 10 октября 1972(1972 10 10) Место рождения х. Чернышевка Зерноградского района Ростовской области … Википедия • 23Зозуля, Роман Вячеславович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Зозуля. Роман Зозуля … Википедия • 24Зозуля, Ефим Давидович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Зозуля. Ефим Зозуля Имя при рождении: Ефим Давидович Зозуля … Википедия • 25Зозуля, Фёдор Владимирович — Фёдор Владимирович Зозуля адмирал Ф. В. Зозуля Дата рождения 9 ноября 1907 (27 октября 1907)(1907 10 27) Место рождения … Википедия • 26Зозуля, Ефим Давидович — [1891 ] современный прозаик. Сын мелкого служащего. В 1911 З. работает в одесских газетах, с 1914 занимается лит ым и редакционным трудом в Петербурге. В 1919 З. переселяется в Москву: основное место его работы как редактора в изд ве… … Большая биографическая энциклопедия • 27Зозуля, Руслан Петрович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Зозуля. Руслан Петрович Зозуля укр. Руслан Петрович Зозуля … Википедия • 28Зозуля Ефим Давидович — (1891 1941), русский писатель. Новеллы. Философско сатирические сказки, рассказы (кн. «Я дома», опубликовано в 1962). Погиб на фронте. * * * ЗОЗУЛЯ Ефим Давидович ЗОЗУЛЯ Ефим Давидович (1891 1941), русский писатель. Сатирические рассказы собраны… … Энциклопедический словарь • 29Зозуля, Вера Васильевна — Олимпийская чемпионка (1980, Лейк Плэсид) (санный спорт); родилась 15 января 1956 г.; заслуженный мастер спорта (1980); окончила Институт физической культуры … Большая биографическая энциклопедия • 30Зозуля, Георгий Петрович — (05.02.1920 1955) летчик штурмовик, Герой Советского Союза (1946), гвардии лейтенант. Участник Великой Отечественной войны с 1943 г. Воевал в составе 43 гв. шап. Совершил 138 боевых вылетов на разведку и штурмовку. После войны до 1950 г. служил в … Большая биографическая энциклопедия • 31Адмирал Зозуля (большой противолодочный корабль) — «Адмирал Зозуля» Служба … Википедия • 32Большой противолодочный корабль Тип «Адмирал Зозуля» (проект 1134) — Большой противолодочный корабль Тип «Адмирал Зозуля» (проект 1134) 4 единицы Родоначальники самого крупного семейства БПК. Впервые в отечественном флоте применен ангар для вертолета. 3.8.1977 г. переклассифицирован в ракетные крейсера.… … Военная энциклопедия • 33Большие противолодочные корабли проекта 1134 «Адмирал Зозуля» — Ракетные крейсера проекта 1134 Ракетный крейсер «Вице адмирал Дрозд» в 1986 году Основная информация Тип … Википедия • 34Зазулин Иван Петрович (Зозуля) — Зазулин (настоящая фамилия Зозуля), Иван Петрович театральный деятель (1857 1893). Был актером в провинции. В Петербурге основал драматический театр, а затем и оперный, на сцене которого русская публика впервые услышала Друга Фрица , Паяцев ,… … Биографический словарь • 35Зазулин Иван Петрович — (Зозуля) актер и антрепренер (1857 93), из крестьян Черниговской губ., основал в СПб. частную оперу (1892), в Панаевском театре. Писал небольшие комедии и помещал рассказы в газетах. Ум … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона • 36зозулястенький — прикметник … Орфографічний словник української мови • 37зозулястий — прикметник … Орфографічний словник української мови • 38зегзица — кукушка (2): На Дунаи Ярославнынъ гласъ слышитъ, зегзицею незнаемь рано кычеть: Полечю, рече, зегзицею по Дунаеви. 37 38. Ср. Зогзица. Уподоблюся зогзицы, иже едину поетъ пѣснь, того ради ненавидима бываетъ. Посл. Дан. За … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве" • 39Крейсера проекта 1134 — Ракетные крейсера (большие противолодочные корабли) проекта 1134 (тип «Адмирал Зозуля») … Википедия • 40Загоскин — Загоска кукушка. (Ф). Фамилия старая. В Ономастиконе Веселовского есть: Загоска, крестьянин, 1545 г., Новгород. (Источник: «Словарь русских фамилий». («Ономастикон»)) ЗАГОСКИН Только знатоки диалектов русского языка могут определить смысл этой… … Русские фамилии