Відмінності між версіями «Жужелиця»
(→Див. також) |
|||
(не показані 29 проміжних версій 3 учасників) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | '''Академічний тлумачний словник | + | [http://sum.in.ua/s/zhuzhelycja '''Академічний тлумачний словник''' ] |
+ | |||
ЖУЖЕЛИЦЯ жін. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. В пухкому ґрунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкіди. і хвор.. рослин, 1956, 18). | ЖУЖЕЛИЦЯ жін. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. В пухкому ґрунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкіди. і хвор.. рослин, 1956, 18). | ||
Рядок 11: | Рядок 12: | ||
Жужелиця садова – мешканець городів і садів являє собою досить великого жука, (довжина тіла дорослих особин досягає 3 см). Це дуже витончена комаха, у якої всі частини тулуба відокремлені один від одного. | Жужелиця садова – мешканець городів і садів являє собою досить великого жука, (довжина тіла дорослих особин досягає 3 см). Це дуже витончена комаха, у якої всі частини тулуба відокремлені один від одного. | ||
+ | |||
+ | [https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F '''Словник синонімів'''] | ||
+ | |||
+ | ЖУ́ЖЕЛИЦЯ (хижий жучок, що живиться комахами, молюсками тощо), ТУРУ́Н. Трудівниця-жужелиця буквально перемелює силу-силенну слимаків та різної гусені, що завдає врожаям непоправної шкоди (з журналу). | ||
+ | |||
+ | ==Опис комахи== | ||
+ | Жук 12 – 16 мм завдовжки, смолисточорний зі слабким металічним блиском. Надкрила опуклі, з глибокими дрібнокрапчастими борозенками. Вусики, гомілки, лапки бурочервоні. Яйця розміром 2 – 2,5 мм, овальні, молочнобілі. | ||
+ | |||
+ | Голова та грудні сегменти тіла личинок темнобурі, черевце личинок I, II і в середині III віку сірозелене, личинок, що закінчують живлення, — біле, а перед заляльковуванням — кремове. Лялечки відкритого типу, білі, знаходяться у земляній колисочці. | ||
+ | |||
+ | Зимують личинки різного віку в ґрунті на глибині 20 – 40 см. Можуть перезимувати і жуки, проте вони, як правило, заражені личинками мухифазії і гинуть навесні, перед вильотом паразита. Живлення личинок навесні розпочинається після розмерзання ґрунту і триває (залежно від їх віку та температурного режиму) 5 – 7 тижнів. Озима пшениця в цей час перебуває у фазі кущіння та виходу в трубку. На півдні України личинки можуть закінчити живлення ще восени або взимку. Заляльковування відбувається в земляних колисочках на глибині від 20 – 30 до 50 – 70 см у південних районах наприкінці квітня — на початку травня, в північній частині ареалу — у другій половині травня. Розвиток лялечки триває 15 – 25 діб. Жуки починають виходити на поверхню ґрунту в період формування зерна озимої пшениці, масово — у фазі молочної стиглості. На півдні це спостерігається у другій половині травня — на початку червня, на півночі ареалу — в червні. Жуки ведуть переважно присмерковий спосіб життя. Вдень вони знаходяться у різних сховищах, а після заходу сонця піднімаються по стеблах до колоса, де вигризають спочатку зав’язь, а пізніше м’яке зерно пшениці. Живлення більшості жуків закінчується до настання жнив, після чого вони, особливо в жаркі посушливі роки, ховаються в ґрунт, залежно від його вологості та накопичення жирового тіла на глибину 10 – 50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Залежно від температури і особливо вологості ґрунту цей стан може тривати 20 – 30 діб і більше. Коли у ґрунтову камеру, де вони діапаузують, потрапляє волога, жуки знову стають активними. Вони з’являються на поверхні ґрунту зазвичай у другій половині серпня — на початку вересня. За сприятливих умов зволоження ґрунту жуки спарюються і відкладають яйця в спеціальні маленькі камери в ґрунті на глибині до 10 см. Одна самка відкладає 50 – 70, максимально — до 270 яєць. За посушливої погоди плодючість самок різко зменшується. Ембріональний розвиток триває близько 10 – 15 діб. Відродження личинок спостерігається залежно від умов зволоження ґрунту від кінця серпня до настання приморозків. | ||
+ | |||
+ | Поширена в Степу і Лісостепу аж до південної межі Полісся. За її чисельністю та шкодочинністю територію України можна поділити на дві зони: перша зона — постійної шкодочинності — охоплює Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, південні райони Кіровоградської області; друга зона — циклічної шкодочинності — північну частину Кіровоградської, Полтавську, Харківську, Черкаську, Київську, Сумську, Вінницьку, Чернівецьку та Закарпатську області. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zhuzhelica_foto_zhuka-_vred_dlya_cheloveka_i_rastenij-_metodi_borbi.jpg]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zhuzhelica_foto_zhuka-_vred_dlya_cheloveka_i_rastenij-_metodi_borbi.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fd8f3ac8a102.jpg]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fd8f3ac8a102.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хлібна-жужелиця-e1463046158178.jpg]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хлібна-жужелиця-e1463046158178.jpg|x140px]] |
− | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1juj-1024x768.jpg|x140px]] | |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|e4-dvj-JTrg}} {{#ev:youtube|kBrjhLQ6Vdk}} | ||
+ | |||
+ | {{#ev:youtube|dBkcIzOxXtA}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
− | + | ||
+ | '''Жужелиця''' - іменник, жіночій рід, істота. | ||
+ | |||
+ | Називний ''жу́желиця'', ''жу́желиці'' | ||
+ | |||
+ | Родовий ''жу́желиці'', ''жу́желиць'' | ||
+ | |||
+ | Давальний ''жу́желиці'', ''жу́желицям'' | ||
+ | |||
+ | Знахідний ''жу́желицю'', ''жу́желиці, жу́желиць'' | ||
+ | |||
+ | Орудний ''жу́желицею'', ''жу́желицями'' | ||
+ | |||
+ | Місцевий ''на/у жу́желиці'', ''на/у жу́желицях'' | ||
+ | |||
+ | Кличний ''жу́желице'', ''жу́желиці'' | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | Додаткові відомості | ||
+ | * [http://vkazivka.com/svoimi-rukami/gospodarstvo/zhuk-zhuzhelicya-foto-ta-opis-riznix-vidiv.html Цікаве про жужелиць] | ||
+ | * [https://superagronom.com/shkidnyky-tverdokrili-coleoptera/159-prosyana-jujelitsya Просяна жужелиця] | ||
+ | * [http://vkazivka.com/svoimi-rukami/gospodarstvo/krimska-zhuzhelicya-foto-ta-opis.html Кримська жужелиця] | ||
+ | * [https://decor-garden.com.ua/vrediteli/zhuzhelica.php.htm Звичайна хлібна жужелиця] | ||
==Джерела== | ==Джерела== | ||
http://sum.in.ua/s/zhuzhelycja | http://sum.in.ua/s/zhuzhelycja | ||
− | |||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права | + | |
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 16:01, 21 листопада 2018
Зміст
Словник Грінченка
Жужелиця, -ці, ж. Окалина, шлакъ. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодаръ.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ЖУЖЕЛИЦЯ жін. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. В пухкому ґрунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкіди. і хвор.. рослин, 1956, 18).
Хлібна жужелиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин. Хлібна жужелиця (туруп) найбільшої шкоди завдає посівам озимої пшениці, озимого ячменю, жита та ярого ячменю (Колгоспник України, 8, 1961, 23).
Жужелиця садова – мешканець городів і садів являє собою досить великого жука, (довжина тіла дорослих особин досягає 3 см). Це дуже витончена комаха, у якої всі частини тулуба відокремлені один від одного.
ЖУ́ЖЕЛИЦЯ (хижий жучок, що живиться комахами, молюсками тощо), ТУРУ́Н. Трудівниця-жужелиця буквально перемелює силу-силенну слимаків та різної гусені, що завдає врожаям непоправної шкоди (з журналу).
Опис комахи
Жук 12 – 16 мм завдовжки, смолисточорний зі слабким металічним блиском. Надкрила опуклі, з глибокими дрібнокрапчастими борозенками. Вусики, гомілки, лапки бурочервоні. Яйця розміром 2 – 2,5 мм, овальні, молочнобілі.
Голова та грудні сегменти тіла личинок темнобурі, черевце личинок I, II і в середині III віку сірозелене, личинок, що закінчують живлення, — біле, а перед заляльковуванням — кремове. Лялечки відкритого типу, білі, знаходяться у земляній колисочці.
Зимують личинки різного віку в ґрунті на глибині 20 – 40 см. Можуть перезимувати і жуки, проте вони, як правило, заражені личинками мухифазії і гинуть навесні, перед вильотом паразита. Живлення личинок навесні розпочинається після розмерзання ґрунту і триває (залежно від їх віку та температурного режиму) 5 – 7 тижнів. Озима пшениця в цей час перебуває у фазі кущіння та виходу в трубку. На півдні України личинки можуть закінчити живлення ще восени або взимку. Заляльковування відбувається в земляних колисочках на глибині від 20 – 30 до 50 – 70 см у південних районах наприкінці квітня — на початку травня, в північній частині ареалу — у другій половині травня. Розвиток лялечки триває 15 – 25 діб. Жуки починають виходити на поверхню ґрунту в період формування зерна озимої пшениці, масово — у фазі молочної стиглості. На півдні це спостерігається у другій половині травня — на початку червня, на півночі ареалу — в червні. Жуки ведуть переважно присмерковий спосіб життя. Вдень вони знаходяться у різних сховищах, а після заходу сонця піднімаються по стеблах до колоса, де вигризають спочатку зав’язь, а пізніше м’яке зерно пшениці. Живлення більшості жуків закінчується до настання жнив, після чого вони, особливо в жаркі посушливі роки, ховаються в ґрунт, залежно від його вологості та накопичення жирового тіла на глибину 10 – 50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Залежно від температури і особливо вологості ґрунту цей стан може тривати 20 – 30 діб і більше. Коли у ґрунтову камеру, де вони діапаузують, потрапляє волога, жуки знову стають активними. Вони з’являються на поверхні ґрунту зазвичай у другій половині серпня — на початку вересня. За сприятливих умов зволоження ґрунту жуки спарюються і відкладають яйця в спеціальні маленькі камери в ґрунті на глибині до 10 см. Одна самка відкладає 50 – 70, максимально — до 270 яєць. За посушливої погоди плодючість самок різко зменшується. Ембріональний розвиток триває близько 10 – 15 діб. Відродження личинок спостерігається залежно від умов зволоження ґрунту від кінця серпня до настання приморозків.
Поширена в Степу і Лісостепу аж до південної межі Полісся. За її чисельністю та шкодочинністю територію України можна поділити на дві зони: перша зона — постійної шкодочинності — охоплює Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, південні райони Кіровоградської області; друга зона — циклічної шкодочинності — північну частину Кіровоградської, Полтавську, Харківську, Черкаську, Київську, Сумську, Вінницьку, Чернівецьку та Закарпатську області.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Жужелиця - іменник, жіночій рід, істота.
Називний жу́желиця, жу́желиці
Родовий жу́желиці, жу́желиць
Давальний жу́желиці, жу́желицям
Знахідний жу́желицю, жу́желиці, жу́желиць
Орудний жу́желицею, жу́желицями
Місцевий на/у жу́желиці, на/у жу́желицях
Кличний жу́желице, жу́желиці
Зовнішні посилання
Додаткові відомості