Відмінності між версіями «Ломіга»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
(не показані 7 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
==Словник української мови в 11т.== | ==Словник української мови в 11т.== | ||
− | + | ЛОМИ́ГА, и, жін., діал. Ломака. [Марта:] А тепер бери ж, мій милий, оцю довгу ломигу та бий мене, щоб я пам'ятала, коли свого чоловіка до дуба в'язала (Степан Васильченко, III, 1960, 116). | |
− | + | ||
− | + | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:palka1.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:palka2.jpg|x140px]] |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|Wc08TVPkB1k}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | *[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Рядок 42: | Рядок 22: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
− |
Поточна версія на 10:19, 12 жовтня 2018
Ломіга, -ги, ж. Большая дубина, большая палка.
Зміст
Словник української мови в 11т.
ЛОМИ́ГА, и, жін., діал. Ломака. [Марта:] А тепер бери ж, мій милий, оцю довгу ломигу та бий мене, щоб я пам'ятала, коли свого чоловіка до дуба в'язала (Степан Васильченко, III, 1960, 116).