Відмінності між версіями «Шлия»
(не показані 7 проміжних версій 2 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Шлия, шлиї, '''''ж. ''= '''Шлея. '''Kolb. І. 65. | '''Шлия, шлиї, '''''ж. ''= '''Шлея. '''Kolb. І. 65. | ||
+ | |||
[[Категорія:Шл]] | [[Категорія:Шл]] | ||
Рядок 8: | Рядок 9: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Ssliya11.jpg]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Ssliya22.jpg]] |
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Ssliya33.jpg]] | ||
|} | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|el3ivzz11uw}} | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | *[https://uk.hoboetc.com/dom-i-semya/6843-shleya-eto-zalog-komfortnoy-progulki.html] | ||
+ | ==Джерела== | ||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 07:38, 9 жовтня 2018
Шлия, шлиї, ж. = Шлея. Kolb. І. 65.
Зміст
Академічний тлумачний словник
ШЛЕЯ́, ї, жін. Частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею (Василь Стефаник, I, 1949, 61); За двома кінськими головами та шиями в шлеях було видно здорову постать академіста Балабухи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14); Снаряди лягали полем все ближче.. Схарапуджені коні, розуміючи небезпеку, летіли вітром, готові вискочити з шлей (Олесь Гончар, I, 1954, 329); Праворуч, повз курінь, проходять Карпо і Захар, у рам'ї, худі, давно не голені, запряжені, мов коні, в шлеї, тягнуть до Сули колоду (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 249).