Відмінності між версіями «Іменувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показані 14 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
'''Іменува́ти, -ну́ю, -єш, '''''гл. ''1) Именовать. ''Мій син хрещений, порожений, іменований. ''Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц. | '''Іменува́ти, -ну́ю, -єш, '''''гл. ''1) Именовать. ''Мій син хрещений, порожений, іменований. ''Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц. | ||
[[Категорія:Ім,Їм]] | [[Категорія:Ім,Їм]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Словник української мови в 11 т.== | ||
| + | '''ІМЕНУВА́ТИ''', ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати. 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини, які самовільно іменують себе козаками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 194).'' | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:imenyvati1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:imenyvati2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:imenyvati3.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|6KTVPbNAONM}} | ||
| + | {{#ev:youtube|2H-nlF2mrl4}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *[https://today.org.ua/name/] | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 15:03, 4 жовтня 2018
Іменува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.
Зміст
Словник української мови в 11 т.
ІМЕНУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати. 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини, які самовільно іменують себе козаками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 194).
Ілюстрації
|
|
|
