Відмінності між версіями «Куна»
(Сторінка очищена) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | Куна, -ни, ж. 1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283. 2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном. 3) Пробой у дверей. По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. К. МБ. XII. 278. Въ Камен. у. въ этомъ значеніи только Ум. кунка. 4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности. Перше була купа... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Чуб. VI. 20. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Кв. II. 87. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма. К. ЧР. 424. 5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. О. 1862. V. Кух. 37. Ум. кунка, куночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила. Мет. 123. | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Слово "куна" має багато значеннь. | ||
| + | Куна — одна з назв куниці (рід Martes) | ||
| + | Куна — грошова одиниця Стародавньої Русі. | ||
| + | Куна — грошова одиниця Хорватії. | ||
| + | Куна — індіанська народність в Панамі і Колумбії. | ||
| + | Куна — село у Гайсинському районі, Вінницької області. | ||
| + | Куна — залізнична станція в м. Оленегорськ (Мурманська область, Росія) | ||
| + | Куна — річка у Львівській області, протока Дністра. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 1. рідко. Те саме, що куниця 1, 4. — Да поїдем, братці, у чистеє поле. У чистеє поле куну ловити (Павло Чубинський, III, 1872, 283); Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима — беруть на себе м'якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Марко Вовчок, I, 1955, 380); Гривня поділялась на дрібніші грошові одиниці і дорівнювала 20 нагатам, або 25 кунам (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 439); * У порівняннях. Хильцем шморгнули [брати], мов куни, гущавиною (Іван Франко, VIII, 1952, 241). | ||
| + | 2. розм., рідко. Пробій у дверях, воротах і т. ін. По сій мові замки пудові у дверей [дверях] забряжчали, і засуви у кунах залізні важкі завищали (Словник Грінченка). | ||
| + | 3. заст. Залізна скоба, прибита у церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності. — Не розглядай, чи вона Олена, чи не Олена, а тільки бери ту, що стоїть на рундуку, біля куни, та у руках червону маківку держить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 215); Старі люди гомоніли, що треба її.., по давньому звичаю, забити на ніч у церкву в куну, замкнувши руку залізною дужкою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 82). | ||
| + | 4. заст. В'язниця. Тільки що стало на світ займатись, заскрипіли залізні ворота під баштою, і з куни вивели Кобзу, Остапа, Барила і ще двох січовиків (Олекса Стороженко, I, 1957, 385); [Олеся:] Хто кинувся обороняти своє добро, того велено було у кайдани забити та в куну вкинути (Марко Кропивницький, II, 1958, 299). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 399. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4a6c729017b6.jpg|Фото]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1488371421188915602.jpg|Фото]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|jLt7PbZA3PY}} | ||
| + | {{#ev:youtube|t9-XKp0-rtc}} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/kuna '''Словник української мови'''] | ||
| + | |||
| + | [http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/25298-kuna.html '''КУНА. Словник української мови Б.Грінченка.'''] | ||
| + | |||
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BD%D0%B0 '''Куна'''] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 00:48, 27 листопада 2017
Куна, -ни, ж. 1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283. 2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном. 3) Пробой у дверей. По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. К. МБ. XII. 278. Въ Камен. у. въ этомъ значеніи только Ум. кунка. 4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности. Перше була купа... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Чуб. VI. 20. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Кв. II. 87. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма. К. ЧР. 424. 5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. О. 1862. V. Кух. 37. Ум. кунка, куночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила. Мет. 123.
Сучасні словники
Слово "куна" має багато значеннь. Куна — одна з назв куниці (рід Martes) Куна — грошова одиниця Стародавньої Русі. Куна — грошова одиниця Хорватії. Куна — індіанська народність в Панамі і Колумбії. Куна — село у Гайсинському районі, Вінницької області. Куна — залізнична станція в м. Оленегорськ (Мурманська область, Росія) Куна — річка у Львівській області, протока Дністра.
1. рідко. Те саме, що куниця 1, 4. — Да поїдем, братці, у чистеє поле. У чистеє поле куну ловити (Павло Чубинський, III, 1872, 283); Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима — беруть на себе м'якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Марко Вовчок, I, 1955, 380); Гривня поділялась на дрібніші грошові одиниці і дорівнювала 20 нагатам, або 25 кунам (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 439); * У порівняннях. Хильцем шморгнули [брати], мов куни, гущавиною (Іван Франко, VIII, 1952, 241).
2. розм., рідко. Пробій у дверях, воротах і т. ін. По сій мові замки пудові у дверей [дверях] забряжчали, і засуви у кунах залізні важкі завищали (Словник Грінченка).
3. заст. Залізна скоба, прибита у церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності. — Не розглядай, чи вона Олена, чи не Олена, а тільки бери ту, що стоїть на рундуку, біля куни, та у руках червону маківку держить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 215); Старі люди гомоніли, що треба її.., по давньому звичаю, забити на ніч у церкву в куну, замкнувши руку залізною дужкою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 82).
4. заст. В'язниця. Тільки що стало на світ займатись, заскрипіли залізні ворота під баштою, і з куни вивели Кобзу, Остапа, Барила і ще двох січовиків (Олекса Стороженко, I, 1957, 385); [Олеся:] Хто кинувся обороняти своє добро, того велено було у кайдани забити та в куну вкинути (Марко Кропивницький, II, 1958, 299). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 399.
Ілюстрації
|
|
Медіа
