Відмінності між версіями «Кликання»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 3 проміжні версії ще одного учасника)
Рядок 2: Рядок 2:
 
'''Кликання, -ня, '''''с. ''Зовъ, призывъ.  
 
'''Кликання, -ня, '''''с. ''Зовъ, призывъ.  
 
[[Категорія:Кл]]
 
[[Категорія:Кл]]
 
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.
 
Тобто це дія, яка передусім передбачає запрошення людей або звичайний поклик до себе.
 
Приклад: На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий. Українське весілля передбачало також кликання гостей.
 
Також, кли́кання — старовинний обря¬довий акт, яким починається той чи інший обрядовий цикл; у вес¬няному циклі обрядів, зверта¬ючись до пташок (жайворонка, ластівки, ремеза, гоголя), закликали весну й літо; на Святвечір і Різдво кликали в хату Мороза «ку¬тю їсти», задобрюючи тим самим лихі сили; у весільному обряді на¬речена з дружкою кличе від свого імені та від імені батьків рідню, друзів і сусідів на весілля; у поми¬нальних святах кличуть покійних родичів: «Святії родителі, ходіть до нас хліба-солі їсти».
 
 
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
 
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
КЛИ́КАННЯ, я, сер. Дія за значенням кликати 1—3. На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (Іван Франко, VI, 1951, 316).
+
'''КЛИ́КАННЯ''', я, сер. Дія за значенням кликати 1—3. ''На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий'' (Іван Франко, VI, 1951, 316).
 
+
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 
+
'''кли́кання'''
 +
іменник середнього роду
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12клич.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kli4.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photo 2017-11-26 22-34-26.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|}
 
|}
 
+
==Див.також==
==Медіа==
+
===[http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Знаки української етнокультури: Словник-довідник]===
 
+
'''кли́кання''' — старовинний обря­довий акт, яким починається той чи інший обрядовий цикл; у вес­няному циклі обрядів, зверта­ючись до пташок (жайворонка, ластівки, ремеза, гоголя), закликали весну й літо; на Святвечір і Різдво кликали в хату Мороза «ку­тю їсти», задобрюючи тим самим лихі сили; у весільному обряді на­речена з дружкою кличе від свого імені та від імені батьків рідню, друзів і сусідів на весілля; у поми­нальних святах кличуть покійних родичів: «Святії родителі, ходіть до нас хліба-солі їсти».
 
+
 
+
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181.
+
*Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181.
 
+
*Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 290-291.
==Зовнішні посилання==
+
http://sum.in.ua/
+
 
+
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]]
 
[[Категорія:Слова 2017 року]]
 
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Поточна версія на 22:37, 26 листопада 2017

Словник Грінченка

Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КЛИ́КАННЯ, я, сер. Дія за значенням кликати 1—3. На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (Іван Франко, VI, 1951, 316).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

кли́кання іменник середнього роду

Ілюстрації

12клич.jpeg Kli4.jpeg Photo 2017-11-26 22-34-26.jpg

Див.також

Знаки української етнокультури: Словник-довідник

кли́кання — старовинний обря­довий акт, яким починається той чи інший обрядовий цикл; у вес­няному циклі обрядів, зверта­ючись до пташок (жайворонка, ластівки, ремеза, гоголя), закликали весну й літо; на Святвечір і Різдво кликали в хату Мороза «ку­тю їсти», задобрюючи тим самим лихі сили; у весільному обряді на­речена з дружкою кличе від свого імені та від імені батьків рідню, друзів і сусідів на весілля; у поми­нальних святах кличуть покійних родичів: «Святії родителі, ходіть до нас хліба-солі їсти».

Джерела та література

  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181.
  • Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 290-291.