Відмінності між версіями «Глухота»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:глухота.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:глухота2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:гл5.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:глухота 3.jpg|x140px]] |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:глухота 4.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | + | {{#ev:youtube|2_3LczTtp1s}} | |
| − | + | ||
==Міфи про глухих людей== | ==Міфи про глухих людей== | ||
Поточна версія на 18:15, 26 листопада 2017
Глухота, -ти, ж. Глухота.
Зміст
Сучасні словники
ГЛУХОТА́, и́, ж. Стан за знач. глухи́й 1, 4. У новонароджених в перші дні життя буває відносна глухота, зв’язана з особливостями будови у них вуха (Шк. гігієна, 1954, 64); Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах — глухоті, сліпоті й німоті.. — все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Смолич, І, 1958,85); Довкола мене глухота і нудьга, а самій власні думки безнастанно пережовувати — це і томить і не доводить ні до чого (Коб., І, 1956,123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 89.
Глухота, ти, ж. Глухота.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 291.
Вади слуху — повна або часткова нездатність чути. Полягає у неправильній передачі або сприйнятті органом слуху звуків. Часткова глухота полягає у втраті здатності чути деякі частоти або розрізняти звуки з низькою амплітудою. Повна глухота — цілковита втрата слуху або таке його пониження, при якому неможливе розбірливе сприйняття мови.
Вікіпедія
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Медіа
Міфи про глухих людей
Міф 1. Глухий – він же ще й німий
Частково правда. Дійсно, якщо слух людиною був втрачений ще в дитинстві, то висока ймовірність того, що усна мова практично не буде сформована, адже в жестовій мові не чуючі люди майже ніколи не використовують буквені визначення слів. Навіть прочитати і зрозуміти оголошення про переїзд для такої людини дуже важко.
Міф 2. Мова глухих, а саме жестова мова, дуже обмежена, їм важко правильно передати будь-яку інформацію без втрати її сенсу.
Ні. Існує два види жестової мови: літературна й побутова. Останньою володіють абсолютно всі ті, у кого є недолік слуху, а літературної навчаються в спеціальних школах-інтернатах. Також, як і в середовищі чуючих, просте повідомлення достатньо передати побутовою мовою, а складне – літературною.
Міф 3. Якщо людина глуха, то й діти у неї будуть глухі
Ні. Дійсно, вченими не так давно вже був знайдений так званий «ген глухоти», який може передаватися у спадок. Але якщо глухота набута (наприклад, у випадку ураження мозку, сильного удару або не вчасно вилікуваного отиту), то вона не може бути успадкована. Але все ж у житті трапляються ситуації, коли не чують і батьки, і дитина, але сама глухота була придбана за різних причин уже при житті. У цьому випадку можна говорити про спадкову схильність до вушних хвороб.
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 89.
