Відмінності між версіями «Дріботуха»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(не показано 18 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! ''Новомоск. у. | '''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! ''Новомоск. у. | ||
− | Дріботуха- це та, що дуже швидко і багато говорить. | + | Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить. |
− | Дріботуха- іменник жіночого роду | + | Дріботуха - іменник жіночого роду |
− | Синоніми до слова «дріботуха»- тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка. | + | Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка. |
− | + | ||
− | + | {| class="wikitable" | |
− | + | |- | |
− | </ | + | ! Відмінок !! Однина !! Множина |
+ | |- | ||
+ | | Називний || дріботу́ха || дріботу́хи | ||
+ | |- | ||
+ | | Родовий || дріботу́хи || дріботу́х | ||
+ | |- | ||
+ | | Давальний || дріботу́сі || дріботу́хам | ||
+ | |- | ||
+ | | Знахідний | ||
+ | || дріботу́ху || дріботу́х | ||
+ | |- | ||
+ | | Орудний || дріботу́хою || дріботу́хами | ||
+ | |- | ||
+ | | Місцевий || на/у дріботу́сі || на/у дріботу́хах | ||
+ | |- | ||
+ | | Кличний || дріботу́хо || дріботу́хи | ||
+ | |- | ||
+ | |||
+ | '''Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.:''' | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | 1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. | ||
+ | |||
+ | 2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12. | ||
+ | |||
+ | '''ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм.''' | ||
+ | |||
+ | 1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96); | ||
+ | // Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66). | ||
+ | |||
+ | 2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13); | ||
+ | |||
+ | |||
+ | 3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | <big>дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна | ||
+ | </big> | ||
+ | |||
+ | {| class="wikitable" | ||
+ | |- | ||
+ | !'''ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС'''!! Однина !! Множина | ||
+ | |- | ||
+ | | 1 особа || Дрібочу || Дріботимо | ||
+ | |- | ||
+ | | 2 особа || Дріботиш || Дріботите | ||
+ | |- | ||
+ | | 3 особа || Дріботить || Дріботять | ||
+ | |||
+ | |} | ||
+ | {| class="wikitable" | ||
+ | |- | ||
+ | ! '''МАЙБУТНІЙ ЧАС'''!! Однина!! Множина | ||
+ | |- | ||
+ | | 1 особа || дріботітиму || дріботітимемо | ||
+ | |- | ||
+ | | 2 особа || дріботітимеш || дріботітимете | ||
+ | |- | ||
+ | | 3 особа || дріботітиме || дріботітимуть | ||
+ | |||
+ | |} | ||
+ | {| class="wikitable" | ||
+ | |- | ||
+ | ! '''МИНУЛИЙ ЧАС''' !! Однина !! Множина | ||
+ | |- | ||
+ | | Чоловічий рід || Дріботів || дріботіли | ||
+ | |- | ||
+ | | Жіночий рід || Дріботіла || дріботіли | ||
+ | |- | ||
+ | | Середній рід || Дріботіло || дріботіли |
Поточна версія на 17:47, 26 листопада 2017
Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.
Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.
Дріботуха - іменник жіночого роду
Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.
Відмінок | Однина | Множина |
---|---|---|
Називний | дріботу́ха | дріботу́хи |
Родовий | дріботу́хи | дріботу́х |
Давальний | дріботу́сі | дріботу́хам |
Знахідний | дріботу́ху | дріботу́х |
Орудний | дріботу́хою | дріботу́хами |
Місцевий | на/у дріботу́сі | на/у дріботу́хах |
Кличний | дріботу́хо | дріботу́хи |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | Однина | Множина |
---|---|---|
1 особа | Дрібочу | Дріботимо |
2 особа | Дріботиш | Дріботите |
3 особа | Дріботить | Дріботять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | Однина | Множина |
---|---|---|
1 особа | дріботітиму | дріботітимемо |
2 особа | дріботітимеш | дріботітимете |
3 особа | дріботітиме | дріботітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | Однина | Множина |
---|---|---|
Чоловічий рід | Дріботів | дріботіли |
Жіночий рід | Дріботіла | дріботіли |
Середній рід | Дріботіло | дріботіли |