Відмінності між версіями «Чумак»
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
===[http://ukrlit.org/slovnyk/чумак Публічний електроний словник української мови]=== | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/чумак Публічний електроний словник української мови]=== | ||
Чумак на Україні в XV-XIX ст.— візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу. Іде чумак з-за Лиману З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: — Доле моя, доле, Чом ти не такая, Як інша чужая? (Шевч., І, 1963, 252); Дивимось, а се чумаки з гори йдуть (Вовчок, І, 1955, 58); Іде чумак, іде козак Дорогою з Дону (Щог., Поезії, 1958, 66); Глянув Кайдаш на стіл: на покуті сидить чумак, з котрим він стрічався в Криму (Н.-Лев., II, 1956, 349); — Ну, звичайно, закохалась наша Варвара Павлівна, знову все пересолено. Чумак з возом перекинувся, як говорили у минулому сторіччі (Собко, Справа.., 1959, 178); *У порівн. Воли, підбившись по кам’янистій дорозі, понуро шкутильгали, а румуни в сіряках і високих чорних шапках брели з батіжками поруч возів, як чумаки (Гончар, III, 1959, 14). | Чумак на Україні в XV-XIX ст.— візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу. Іде чумак з-за Лиману З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: — Доле моя, доле, Чом ти не такая, Як інша чужая? (Шевч., І, 1963, 252); Дивимось, а се чумаки з гори йдуть (Вовчок, І, 1955, 58); Іде чумак, іде козак Дорогою з Дону (Щог., Поезії, 1958, 66); Глянув Кайдаш на стіл: на покуті сидить чумак, з котрим він стрічався в Криму (Н.-Лев., II, 1956, 349); — Ну, звичайно, закохалась наша Варвара Павлівна, знову все пересолено. Чумак з возом перекинувся, як говорили у минулому сторіччі (Собко, Справа.., 1959, 178); *У порівн. Воли, підбившись по кам’янистій дорозі, понуро шкутильгали, а румуни в сіряках і високих чорних шапках брели з батіжками поруч возів, як чумаки (Гончар, III, 1959, 14). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | '''чума́к = чумачи́на (мн. чумаки́) —''' | ||
| + | |||
| + | 1) (зменшено-пестливе — чумаче́нько) в Україні XVI—XIX ст. — візник і торгівець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу; чумацтво (чумакування) як торговельно-візницький промисел — самобутнє й неповторне явище в історії українського народу; для безпеки чумаки об’єднувалися у валки, очолювані отаманами; далека важка дорога і тяжка чумацька робота породили вислів: «Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче!»; чумакування народ сприймає як нелегке ремесло, тому кажуть: «— Чумаче, де твої гроші? — То в узвозі, то в перевозі», «Доля чумацька гірка і щастя щербате»; далека чумацька дорога пов’язана з пригодами: «Віз ламається, чумак ума набирається», «Гола, як Теплинський ліс, де чумаків бере біс», «Чумак з сіллю (з возом) перекинувся»; на тему чумацтва (чумакування) в народі створено велику кількість чумацьких пісень, які стали окремим народно-пісенним жанром. Іде чумак з-за Лиману З чужим добром, безталанний. Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: — Доле моя, доле, Чом ти не такая, Як інша чужая? (Т. Шевченко); Іде чумак, іде козак дорогою з Дону (Я. Щоголев); По степу широкім чумаки ідуть, На возах широких рибу-сіль везуть (Л. Полтава); Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? (коломийка); Задоволі риби й солі Везе чумачина (С. Руданський); Показуйте ви, Славні чумаченьки, Славний товар із возів (пісня); За Києвом, та за Дніпром, Попід темним гаєм, Ідуть шляхом чумаченьки, Пугача співають (Т. Шевченко); | ||
| + | |||
| + | 2) український народний танець. | ||
| + | |||
| + | ''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 645-646. | ||
| + | '' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 11: | Рядок 22: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чумак 1841.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чумак 1841.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чумаки.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чумаки2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чумаки3.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
<noinclude> | <noinclude> | ||
| − | + | {{#ev:youtube|fo6GYWqy1R0}} | |
</noinclude> | </noinclude> | ||
| + | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
<noinclude> | <noinclude> | ||
Поточна версія на 16:10, 26 листопада 2017
Зміст
Словник Грінченка
Чумак, -ка, м. Чумакъ. Рудч. Ск. II. 171. Віз ламається чумак ума набірається; а як віл пристає, то й ума не стає. Рудч. Чп. 256. Ум. Чумаченько. Мет. 21.
Сучасні словники
Публічний електроний словник української мови
Чумак на Україні в XV-XIX ст.— візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу. Іде чумак з-за Лиману З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: — Доле моя, доле, Чом ти не такая, Як інша чужая? (Шевч., І, 1963, 252); Дивимось, а се чумаки з гори йдуть (Вовчок, І, 1955, 58); Іде чумак, іде козак Дорогою з Дону (Щог., Поезії, 1958, 66); Глянув Кайдаш на стіл: на покуті сидить чумак, з котрим він стрічався в Криму (Н.-Лев., II, 1956, 349); — Ну, звичайно, закохалась наша Варвара Павлівна, знову все пересолено. Чумак з возом перекинувся, як говорили у минулому сторіччі (Собко, Справа.., 1959, 178); *У порівн. Воли, підбившись по кам’янистій дорозі, понуро шкутильгали, а румуни в сіряках і високих чорних шапках брели з батіжками поруч возів, як чумаки (Гончар, III, 1959, 14).
чума́к = чумачи́на (мн. чумаки́) —
1) (зменшено-пестливе — чумаче́нько) в Україні XVI—XIX ст. — візник і торгівець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу; чумацтво (чумакування) як торговельно-візницький промисел — самобутнє й неповторне явище в історії українського народу; для безпеки чумаки об’єднувалися у валки, очолювані отаманами; далека важка дорога і тяжка чумацька робота породили вислів: «Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче!»; чумакування народ сприймає як нелегке ремесло, тому кажуть: «— Чумаче, де твої гроші? — То в узвозі, то в перевозі», «Доля чумацька гірка і щастя щербате»; далека чумацька дорога пов’язана з пригодами: «Віз ламається, чумак ума набирається», «Гола, як Теплинський ліс, де чумаків бере біс», «Чумак з сіллю (з возом) перекинувся»; на тему чумацтва (чумакування) в народі створено велику кількість чумацьких пісень, які стали окремим народно-пісенним жанром. Іде чумак з-за Лиману З чужим добром, безталанний. Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: — Доле моя, доле, Чом ти не такая, Як інша чужая? (Т. Шевченко); Іде чумак, іде козак дорогою з Дону (Я. Щоголев); По степу широкім чумаки ідуть, На возах широких рибу-сіль везуть (Л. Полтава); Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? (коломийка); Задоволі риби й солі Везе чумачина (С. Руданський); Показуйте ви, Славні чумаченьки, Славний товар із возів (пісня); За Києвом, та за Дніпром, Попід темним гаєм, Ідуть шляхом чумаченьки, Пугача співають (Т. Шевченко);
2) український народний танець.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 645-646.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
