Відмінності між версіями «Оновити»
| (не показано 7 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===[http://sum.in.ua/s/ONOVLJaTY Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | |
ОНОВЛЯ́ТИ, яю, яєш і ОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОНОВИ́ТИ, оновлю, оновиш; мн. оновлять; док., перех. Те саме, що обновляти 1—3. — Панотче!.. Розкажіть людям, як ви ікону оновлювали (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 314); Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Павло Грабовський, I, 1959, 330); Голосок синиці Душу всю у мене оновив! (Максим Рильський, III, 1961, 320); — Соціалізм оновлює почуття, виховує їх по-новому (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 348); Дарка не могла надивуватись, як оновила Улянича участь у цих приготуваннях [до вистави]; Він просто переродився (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 291); Для забезпечення припливу до Рад все нових і нових сил партія вважає за доцільне при кожних виборах оновлювати не менше однієї третини складу депутатів (Радянська Україна, 16.IX 1961, 1). | ОНОВЛЯ́ТИ, яю, яєш і ОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОНОВИ́ТИ, оновлю, оновиш; мн. оновлять; док., перех. Те саме, що обновляти 1—3. — Панотче!.. Розкажіть людям, як ви ікону оновлювали (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 314); Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Павло Грабовський, I, 1959, 330); Голосок синиці Душу всю у мене оновив! (Максим Рильський, III, 1961, 320); — Соціалізм оновлює почуття, виховує їх по-новому (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 348); Дарка не могла надивуватись, як оновила Улянича участь у цих приготуваннях [до вистави]; Він просто переродився (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 291); Для забезпечення припливу до Рад все нових і нових сил партія вважає за доцільне при кожних виборах оновлювати не менше однієї третини складу депутатів (Радянська Україна, 16.IX 1961, 1). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Оновляти(2).jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Оновляти.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Оновляти5.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Оновляти6.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|lsx8LCI2ej4}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Поточна версія на 17:03, 26 листопада 2017
Оновити. См. Оновляти.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОНОВЛЯ́ТИ, яю, яєш і ОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОНОВИ́ТИ, оновлю, оновиш; мн. оновлять; док., перех. Те саме, що обновляти 1—3. — Панотче!.. Розкажіть людям, як ви ікону оновлювали (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 314); Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Павло Грабовський, I, 1959, 330); Голосок синиці Душу всю у мене оновив! (Максим Рильський, III, 1961, 320); — Соціалізм оновлює почуття, виховує їх по-новому (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 348); Дарка не могла надивуватись, як оновила Улянича участь у цих приготуваннях [до вистави]; Він просто переродився (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 291); Для забезпечення припливу до Рад все нових і нових сил партія вважає за доцільне при кожних виборах оновлювати не менше однієї третини складу депутатів (Радянська Україна, 16.IX 1961, 1).
Ілюстрації
.jpg)
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 698.
