Відмінності між версіями «Очманіти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 3 проміжні версії 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Очмані́ти, -ні́ю, -єш, '''''гл. ''Очумѣть. ''Чи він очманів, чи що з ним діється. ''Полт. у.
 
[[Категорія:Оч]]
 
 
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 
ОЧМАНІ́ТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Михайло Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 71).
 
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 834.
 
  
 +
ОЧМАНІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); - Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71).
  
  
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 
Очманіти, -ні́ю, -єш, гл. Очумѣть. Чи він очманів, чи що з ним діється. Полт. у.
 
Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
 
Том 3, ст. 82.
 
  
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
+
==Ілюстрації==
ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71).
+
  
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 834.
+
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
  
==Іноземні словники==
+
|- valign="top"
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
+
1очманіло — прислівник незмінювана словникова одиниця розм …
+
Орфографічний словник української мови
+
  
2очманіти — дієслово доконаного виду розм …
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Очманіти2704.jpg|x140px]]
Орфографічний словник української мови
+
  
3очманіло — розм. Присл. до очманілий 2) …
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Очманіти2705.jpg|x140px]]
Український тлумачний словник
+
  
4очманіти — і/ю, і/єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти …
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Очманіти2706.jpg|x140px]]
Український тлумачний словник
+
  
5очманіти — (утратити здатність нормально міркувати, діяти), одуріти, очамріти, отуманіти, ошаліти …
 
Словник синонімів української мови
 
  
6очманілий — 1 дієприкметник від: очманіти розм. очманілий 2 прикметник одурілий розм …
+
|}
Орфографічний словник української мови
+
  
7очманілість — іменник жіночого роду розм …
 
Орфографічний словник української мови
 
  
8очманіння — іменник середнього роду розм …
+
==Медіа==
Орфографічний словник української мови
+
Як не очманіти:
 +
{{#ev:youtube|xcJkAD9ii9E}}
  
9очманілий — а, е, розм. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до очманіти. 2) у знач. прикм. Який утратив здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одурілий. || Який виражає такий стан …
 
Український тлумачний словник
 
  
10очманілість — лості, ж., розм. Стан за знач. очманілий 2) …
 
Український тлумачний словник
 
  
11очманіння — я, с., розм. Стан за знач. очманіти …
 
Український тлумачний словник
 
  
12очманілий — (який під упливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, чинити), очамрілий, очмарілий, зачумілий, зачумлений, очумілий, чумний, у[в]чаділий, стуманілий, отуманілий (який утратив… …
 
Словник синонімів української мови
 
  
==Ілюстрації==
+
==Джерела та література==
  
|}
+
[https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D1%87%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8 Тлумачний словник української мови ]
==Медіа==
+
[https://synonimy.info/%D0%BE/%D0%BE%D1%87%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8 Словник синонімів]
 +
 
 +
 
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Факультет психології, соціальної роботи та спеціальної освіти]]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет психології, соціальної роботи та спеціальної освіти]]
 +
 
 +
[[Категорія:Слова 2025 року]]

Поточна версія на 09:24, 27 квітня 2025

Сучасні словники

ОЧМАНІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); - Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71).


Ілюстрації

Очманіти2704.jpg Очманіти2705.jpg Очманіти2706.jpg



Медіа

Як не очманіти:



Джерела та література

Тлумачний словник української мови Словник синонімів