Відмінності між версіями «Димка»
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
− | + | ||
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D0%B0_(%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B3) Димка(одяг)] | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D0%B0_(%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B3) Димка(одяг)] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2016 року]] |
Поточна версія на 09:19, 28 листопада 2017
Димка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Димна. Вх. Лем. 410.
Димка це... Дима (димка) — рід домотканого каніфасу, грубе полотно з конопель, яке ткали в пасмани (смужку) з геометричним орнаментом, чергуючи сині та білі смуги. Спідниці виготовлені з такого полотна називали димкою (димою). До таких спідниць носили білі полотняні запаски (фартушки) та крайки. Димку носили на будній день міщанки по всій Україні, а також просте населення (н-д. бойки, подоляни).
Димкою називали також спідниці з вибійки. Цей стародавній промисел в 19 ст. захопили в свої руки євреї. Вони називалися димкарями. В час вільний від польових робіт, вони їздили від села до села і зупиняючись в корчмі димкар посилав помічника на коні по селі оголошувати про його прибуття. І тоді жінки несли сире або напіввибілене полотно для вибійки, з якого пізніше шили спідниці-димки, катанки, куртки. Димкар пропонував зразки вибійки на папері, а по вибраному мотиві діставав дошки з різьбою, намащував на дошки щіткою фарбу і притискав дошки до полотна і так до кінця усього полотна. Ця робота тривала декілька хвилин і коштувала 3-4 копійки. Фарба висихала досить швидко і таку спідницю можна було прати та золити і фарба при цьому не линяла.
Ілюстрації