Відмінності між версіями «Трут»
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | '''Трут''', -та, м. 1) = трутень. Вх. Зн. 71. 2) Падающая звѣзда. Вх. Зн. 71. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''ТРУТ''' 1, а, чол. | |
| + | |||
| + | 1. Гніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню. [Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш! і губка змокла... і трут згубився... (Леся Українка, III, 1952, 210); Він кресав і кресав вогонь. Ось почав тліти, а далі спалахнув ясним вогником трут (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 106). | ||
| + | |||
| + | 2. Те саме, що трутовик. З щілин дубової колоди пробивався трут. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 302.Коментарі (0) | ||
| + | |||
| + | '''ТРУТ''' 2, а, чол. Те саме, що трутень. Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 3); Мов нараз світ погас, зблід наш Мирко, як хустина; вже сварить його й дитина, що він трут і галапас (Осип Маковей, Вибр., 1954, 433). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:029.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Polyporus-squamosus 02.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:023.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fireball-explodes-netherlands-germany.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=ZtLHcsM4_MY | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | [[Трутень]] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 4, ст. 290. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 302. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 17:40, 25 листопада 2017
Трут, -та, м. 1) = трутень. Вх. Зн. 71. 2) Падающая звѣзда. Вх. Зн. 71.
Зміст
Сучасні словники
ТРУТ 1, а, чол.
1. Гніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню. [Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш! і губка змокла... і трут згубився... (Леся Українка, III, 1952, 210); Він кресав і кресав вогонь. Ось почав тліти, а далі спалахнув ясним вогником трут (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 106).
2. Те саме, що трутовик. З щілин дубової колоди пробивався трут. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 302.Коментарі (0)
ТРУТ 2, а, чол. Те саме, що трутень. Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 3); Мов нараз світ погас, зблід наш Мирко, як хустина; вже сварить його й дитина, що він трут і галапас (Осип Маковей, Вибр., 1954, 433).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=ZtLHcsM4_MY
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 290.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 302.
