Відмінності між версіями «Фірчати»
(→Сучасні словники) |
|||
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Фірчати, -чу, -чиш, '''''гл. ''О кузнечикѣ, сверчкѣ и пр.: трещать. ''Сквірки фірчат. ''Вх. Лем. 4 77. | '''Фірчати, -чу, -чиш, '''''гл. ''О кузнечикѣ, сверчкѣ и пр.: трещать. ''Сквірки фірчат. ''Вх. Лем. 4 77. | ||
[[Категорія:Фі]] | [[Категорія:Фі]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | фірчати | ||
| + | -фірчу, -чиш, Пн. | ||
| + | Посвистувати, видавати переривчастий звук свистіння, сюрчання. | ||
| + | - Сквіркы фірчат. Тобто цвірінькати. | ||
| + | 1) Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. | ||
| + | 2) Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети). | ||
| + | |||
| + | ЦВІРІНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Те саме, що цвірі́нькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Тесл., Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Ю. Янов., II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Вас., II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49). | ||
| + | |||
| + | ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням цвірінчати і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 51); Батько грає, і Юрі здасться, що він пливе по тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Юрій Смолич, II, 1958, 14). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185. | ||
| + | |||
| + | ЦВІРІНЧА́ТИ, чу, чиш, недок. Те саме, що цвірінькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Юрій Яновський, II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Степан Васильченко, II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 49). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 186. | ||
| + | |||
| + | 1.Тепла нічка | ||
| + | |||
| + | Тепла нічка. Трави заросились. | ||
| + | В чорнім небі зірочки мигтять. | ||
| + | І цвірчати коники втомились — | ||
| + | У квітках осінніх тихо сплять. | ||
| + | І така гармонія спокою — | ||
| + | Непідвладна фарбам і словам. | ||
| + | Ніч осіння лине над рікою | ||
| + | І тривожить струни серця нам. | ||
| + | |||
| + | ФІРЧАТИ, ечу, ечеш, недок. | ||
| + | 1. Видавати щебет (у 1 знач.). Там на горі на високій щебетала сойка (Коломийки, 1969, 52); В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (Іван Франко, VIII, 1952, 307); Жайворонки у як не перервуться, щебечуть (Панас Мирний, IV, 1955, 308); Табунець щигликів, щебечучи жваво пролетів над нами (Олександр Копиленко Як вони.., 1948, 91); Привітно щебетали синиці (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 287); * Образно. Добре нашому Струмкові Щебетати По діброві, А ще краще — В чистім полі, У широкому Роздоллі (Михайло Стельмах, V, 1963, 309); Усадовив [цирульник] поета на табуретку, і над його вухами довго цвірінькали й щебетали гострі ножиці, знімаючи з шиї та голови буйно відросле волосся й двомісячну бороду (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 28). | ||
| + | 2. перен. Говорити, розмовляти швидко, жваво (перев. про жінок і дітей). Попрали дівчата сорочки, зложили на віз, зеленою пахучою травою прикрили, посідали й поїхали додому, свіжі да веселі; щебечуть як ластівки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 252); Малі діти грілися на весняному сонці й голосно щебетали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29); Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 268); | ||
| + | // Ласкаво промовляти, проказувати що-небудь, запобігаючи перед кимсь. — Як ваше здоров'я? Як вам цю ніч спалося? які квітки снились? — почав щебетати веселий панич (Нечуй-Левицький, III, 1956, 57); — Ой, та й довго не показувався. Чи загордився, чи дорогу до нас забув? — щебетала біля нього Лариса (Яків Баш, Надія, 1960, 131). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ФІРЧАННЯ, я, сер. Дія за значенням щебетати і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 113); Крізь арку сонце червоніє, Каміння сіре золотить, І з ледве чутним щебетанням Низенько ластівка летить (Максим Рильський, I, 1960, 164); Щебетання солов'їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (Андрій Головко, Літа.., 1956, 34); Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 316); Одарка сиділа на лаві й любувалася синовою забавкою, щебетанням дочки... (Панас Мирний, III, 1954, 107); Дитяче радісне щебетання, шум стиглої пшениці, дзвін кіс і серпів — яка то чудесна музика, як вона до душі людям! (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 146). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Коник.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Горобчик.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ціплята.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
| + | https://ukrainian_lemko.academic.ru/14203/фірчати | ||
| + | |||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка | ||
Поточна версія на 13:35, 17 листопада 2019
Фірчати, -чу, -чиш, гл. О кузнечикѣ, сверчкѣ и пр.: трещать. Сквірки фірчат. Вх. Лем. 4 77.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках фірчати -фірчу, -чиш, Пн. Посвистувати, видавати переривчастий звук свистіння, сюрчання. - Сквіркы фірчат. Тобто цвірінькати. 1) Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. 2) Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети).
ЦВІРІНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Те саме, що цвірі́нькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Тесл., Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Ю. Янов., II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Вас., II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49).
ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням цвірінчати і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 51); Батько грає, і Юрі здасться, що він пливе по тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Юрій Смолич, II, 1958, 14). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185.
ЦВІРІНЧА́ТИ, чу, чиш, недок. Те саме, що цвірінькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Юрій Яновський, II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Степан Васильченко, II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 49). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 186.
1.Тепла нічка
Тепла нічка. Трави заросились. В чорнім небі зірочки мигтять. І цвірчати коники втомились — У квітках осінніх тихо сплять. І така гармонія спокою — Непідвладна фарбам і словам. Ніч осіння лине над рікою І тривожить струни серця нам.
ФІРЧАТИ, ечу, ечеш, недок. 1. Видавати щебет (у 1 знач.). Там на горі на високій щебетала сойка (Коломийки, 1969, 52); В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (Іван Франко, VIII, 1952, 307); Жайворонки у як не перервуться, щебечуть (Панас Мирний, IV, 1955, 308); Табунець щигликів, щебечучи жваво пролетів над нами (Олександр Копиленко Як вони.., 1948, 91); Привітно щебетали синиці (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 287); * Образно. Добре нашому Струмкові Щебетати По діброві, А ще краще — В чистім полі, У широкому Роздоллі (Михайло Стельмах, V, 1963, 309); Усадовив [цирульник] поета на табуретку, і над його вухами довго цвірінькали й щебетали гострі ножиці, знімаючи з шиї та голови буйно відросле волосся й двомісячну бороду (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 28). 2. перен. Говорити, розмовляти швидко, жваво (перев. про жінок і дітей). Попрали дівчата сорочки, зложили на віз, зеленою пахучою травою прикрили, посідали й поїхали додому, свіжі да веселі; щебечуть як ластівки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 252); Малі діти грілися на весняному сонці й голосно щебетали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29); Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 268); // Ласкаво промовляти, проказувати що-небудь, запобігаючи перед кимсь. — Як ваше здоров'я? Як вам цю ніч спалося? які квітки снились? — почав щебетати веселий панич (Нечуй-Левицький, III, 1956, 57); — Ой, та й довго не показувався. Чи загордився, чи дорогу до нас забув? — щебетала біля нього Лариса (Яків Баш, Надія, 1960, 131).
ФІРЧАННЯ, я, сер. Дія за значенням щебетати і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 113); Крізь арку сонце червоніє, Каміння сіре золотить, І з ледве чутним щебетанням Низенько ластівка летить (Максим Рильський, I, 1960, 164); Щебетання солов'їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (Андрій Головко, Літа.., 1956, 34); Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 316); Одарка сиділа на лаві й любувалася синовою забавкою, щебетанням дочки... (Панас Мирний, III, 1954, 107); Дитяче радісне щебетання, шум стиглої пшениці, дзвін кіс і серпів — яка то чудесна музика, як вона до душі людям! (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 146).
Ілюстрації
|
|
|
|
