Відмінності між версіями «Жлуктій»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Жлуктій, -тія, '''''м. ''Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. '''Жлуктіяка. ''' Категорія:Жл)
 
 
(не показані 2 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Жлуктій, -тія, '''''м. ''Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. '''Жлуктіяка. '''
 
'''Жлуктій, -тія, '''''м. ''Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. '''Жлуктіяка. '''
 
[[Категорія:Жл]]
 
[[Категорія:Жл]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
Жлуктій - той, хто жлекче.
 +
 +
ЖЛУ́КТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТА́ТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Леся Українка, IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, — пропивав навіть останню свою одежину (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74).
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 537.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Zhluktiy27032023.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Ярдглешн227032023.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Zhluktiy327032023.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет романо-германської філології]]
 +
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Поточна версія на 18:20, 27 березня 2023

Жлуктій, -тія, м. Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. Жлуктіяка.

Сучасні словники

Жлуктій - той, хто жлекче.

ЖЛУ́КТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТА́ТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Леся Українка, IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, — пропивав навіть останню свою одежину (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 537.

Ілюстрації

Zhluktiy27032023.jpg Ярдглешн227032023.png Zhluktiy327032023.jpg

Зовнішні посилання