Відмінності між версіями «Диба»
| (не показані 6 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | знаряддя катувань | + | '''Диба, '''''нар. ''Дыбомъ. ''Як скочить Лев аж диба стала грива. ''Гліб. 21. |
| + | |||
| + | 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426). | ||
| + | |||
| + | 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). | ||
| + | [[Категорія:Ди]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | |
| + | ДИБА 1, и, жін., іст. | ||
| + | 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426). | ||
| + | 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. | ||
| + | ДИБА 2 див. диби. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. | ||
| + | ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом. | ||
| + | ♦ Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Ди́ба нар. Дыбомъ. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ДИ́БА1, и, ж., іст. | ||
| + | 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Стар., Поет. тв., 1958, 213); 3 диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Панч, III, 1956, 426). | ||
| + | 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Укр.. думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпа-неньку, і забий в диби, щоб не втік! (Кроп., V, 1959, 139). | ||
| + | ДИ́БА2 див. ди́би. | ||
| + | ДИ́БА3, присл. Те саме, що ди́бом. | ||
| + | ◊ Ди́ба става́ти (ста́ти) — те саме, що Ди́бом става́ти (ста́ти) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива… На Вовка бідного насів (Гл., Вибр., 1957, 57). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 269. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | диба | ||
| + | I -и, ж., іст. | ||
| + | 1) Середньовічне знаряддя катувань. | ||
| + | 2) перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. | ||
| + | II див. диби. | ||
| + | III присл. | ||
| + | Те саме, що дибом. | ||
| + | Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px # | + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" |
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: диба1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: диба2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: диба3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | == | + | ==Цікаві факти== |
| + | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/Диба Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | Ди́ба — знаряддя катувань у середньовіччі. | ||
| + | |||
| + | Історія. | ||
| + | Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст., але воно вживалося тоді в сенсі «колодка». З XVII ст. у російських джерелах так називається вже знаряддя тортур[1]. | ||
| − | + | Конструкція. | |
| + | Існувало два різновиди цього пристрою — вертикальний і горизонтальний. | ||
| − | + | Вертикальна диба. | |
| + | При вертикальній компоновці жертву підвішували під стелею, вивернувши суглоби і прив'язували до ніг різноманітні гирі. | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | Горизонтальна диба. |
| − | [[Категорія:Слова | + | У горизонтальній дибі жертву фіксували горизонтально (чи під нахилом) й розтягували спеціальним механізмом поки у неї не рвались м'язи та сполучні тканини. така диба мала різноманітні «колючі» елементи на самій площині диби. У Польщі такий вид диби відомий як «Мадеєве ложе» (пол. Madejowe łoże) — на честь легендарного розбійника Мадея. |
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 21:13, 20 листопада 2021
Диба, нар. Дыбомъ. Як скочить Лев аж диба стала грива. Гліб. 21.
1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426).
2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДИБА 1, и, жін., іст. 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426). 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. ДИБА 2 див. диби. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом. ♦ Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ди́ба нар. Дыбомъ. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ДИ́БА1, и, ж., іст. 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Стар., Поет. тв., 1958, 213); 3 диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Панч, III, 1956, 426). 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Укр.. думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпа-неньку, і забий в диби, щоб не втік! (Кроп., V, 1959, 139). ДИ́БА2 див. ди́би. ДИ́БА3, присл. Те саме, що ди́бом. ◊ Ди́ба става́ти (ста́ти) — те саме, що Ди́бом става́ти (ста́ти) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива… На Вовка бідного насів (Гл., Вибр., 1957, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 269.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
диба I -и, ж., іст. 1) Середньовічне знаряддя катувань. 2) перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. II див. диби. III присл. Те саме, що дибом. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Ілюстрації
|
|
|
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Ди́ба — знаряддя катувань у середньовіччі.
Історія. Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст., але воно вживалося тоді в сенсі «колодка». З XVII ст. у російських джерелах так називається вже знаряддя тортур[1].
Конструкція. Існувало два різновиди цього пристрою — вертикальний і горизонтальний.
Вертикальна диба. При вертикальній компоновці жертву підвішували під стелею, вивернувши суглоби і прив'язували до ніг різноманітні гирі.
Горизонтальна диба. У горизонтальній дибі жертву фіксували горизонтально (чи під нахилом) й розтягували спеціальним механізмом поки у неї не рвались м'язи та сполучні тканини. така диба мала різноманітні «колючі» елементи на самій площині диби. У Польщі такий вид диби відомий як «Мадеєве ложе» (пол. Madejowe łoże) — на честь легендарного розбійника Мадея.
