Відмінності між версіями «Щулитися»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | Тлумачення слова у | + | Тлумачення слова у академічному тлумачному словнику (1970—1980) |
ЩУЛИТИСЯ, люся, лишся, | ЩУЛИТИСЯ, люся, лишся, | ||
1. Згинатися, скорчуватися, горбитися від чогось (холоду, хвороби і т. ін.); зіщулюватися. На підстилці щулилася дівчина. Гайсин теж відчув, як холод проймає все його тіло (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 117); З кожним вибухом снаряда десь поблизу розвалища, в якому містилася ця операційна, присутні щулилися, позираючи на стелю підвалу (Іван Ле, Право.., 1957, 173); Сторожі біля крамниць щулилися від нудьги (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 296); * Образно. Кружляє над осокором гайвороння, все не обсядеться на ніч. Щуляться під вітром хати, блимають червоними вікнами (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 190); // перен. Виявляти нерішучість, вагаючись, ніяковіючи. Гості стояли коло порога й щулились перед таким значним кумом, неначе поприлипали до стіни та до дверей (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 98); Він завжди щулиться і перед зборщиком [збирачем], і перед соцьким, і перед економом (Михайло Стельмах, I, 1962, 359). | 1. Згинатися, скорчуватися, горбитися від чогось (холоду, хвороби і т. ін.); зіщулюватися. На підстилці щулилася дівчина. Гайсин теж відчув, як холод проймає все його тіло (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 117); З кожним вибухом снаряда десь поблизу розвалища, в якому містилася ця операційна, присутні щулилися, позираючи на стелю підвалу (Іван Ле, Право.., 1957, 173); Сторожі біля крамниць щулилися від нудьги (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 296); * Образно. Кружляє над осокором гайвороння, все не обсядеться на ніч. Щуляться під вітром хати, блимають червоними вікнами (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 190); // перен. Виявляти нерішучість, вагаючись, ніяковіючи. Гості стояли коло порога й щулились перед таким значним кумом, неначе поприлипали до стіни та до дверей (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 98); Він завжди щулиться і перед зборщиком [збирачем], і перед соцьким, і перед економом (Михайло Стельмах, I, 1962, 359). | ||
| + | |||
2. Те саме, що мружитися. Попід тинами та по дворах вигрівалися проти сонця чоловіки в білих сорочках. Ліниві й веселі очі їхні щулились проти сонця, а мова гула спокійно й поважно (Степан Васильченко, I, 1959, 265); Очі грали і солодко щулилися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 52). | 2. Те саме, що мружитися. Попід тинами та по дворах вигрівалися проти сонця чоловіки в білих сорочках. Ліниві й веселі очі їхні щулились проти сонця, а мова гула спокійно й поважно (Степан Васильченко, I, 1959, 265); Очі грали і солодко щулилися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 52). | ||
| + | |||
3. Притискатися до голови (про вуха). Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина — і табун мов буря понесла (Максим Рильський, I, 1960, 257); | 3. Притискатися до голови (про вуха). Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина — і табун мов буря понесла (Максим Рильський, I, 1960, 257); | ||
// Притискати вуха до голови (про тварину). Хомин жеребчик, незважаючи на те, що мило з нього облітало шматтями, раз у раз щулився і завзято, по-собачому, клацав зубами то в бік Романового коня, то в бік Маковейового (Олесь Гончар, 1959, 304). | // Притискати вуха до голови (про тварину). Хомин жеребчик, незважаючи на те, що мило з нього облітало шматтями, раз у раз щулився і завзято, по-собачому, клацав зубами то в бік Романового коня, то в бік Маковейового (Олесь Гончар, 1959, 304). | ||
Поточна версія на 20:25, 22 листопада 2017
Щу́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Ежиться. Не дурно той бідний її чоловік так щулився в закутку. Левиц. І. 464. 2) Щуриться. Черном. Пан Хоцінський позіхав, щулився на канапі. Левиц. І. 182.
Сучасні словники
Тлумачення слова у академічному тлумачному словнику (1970—1980) ЩУЛИТИСЯ, люся, лишся, 1. Згинатися, скорчуватися, горбитися від чогось (холоду, хвороби і т. ін.); зіщулюватися. На підстилці щулилася дівчина. Гайсин теж відчув, як холод проймає все його тіло (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 117); З кожним вибухом снаряда десь поблизу розвалища, в якому містилася ця операційна, присутні щулилися, позираючи на стелю підвалу (Іван Ле, Право.., 1957, 173); Сторожі біля крамниць щулилися від нудьги (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 296); * Образно. Кружляє над осокором гайвороння, все не обсядеться на ніч. Щуляться під вітром хати, блимають червоними вікнами (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 190); // перен. Виявляти нерішучість, вагаючись, ніяковіючи. Гості стояли коло порога й щулились перед таким значним кумом, неначе поприлипали до стіни та до дверей (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 98); Він завжди щулиться і перед зборщиком [збирачем], і перед соцьким, і перед економом (Михайло Стельмах, I, 1962, 359).
2. Те саме, що мружитися. Попід тинами та по дворах вигрівалися проти сонця чоловіки в білих сорочках. Ліниві й веселі очі їхні щулились проти сонця, а мова гула спокійно й поважно (Степан Васильченко, I, 1959, 265); Очі грали і солодко щулилися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 52).
3. Притискатися до голови (про вуха). Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина — і табун мов буря понесла (Максим Рильський, I, 1960, 257); // Притискати вуха до голови (про тварину). Хомин жеребчик, незважаючи на те, що мило з нього облітало шматтями, раз у раз щулився і завзято, по-собачому, клацав зубами то в бік Романового коня, то в бік Маковейового (Олесь Гончар, 1959, 304).
Ілюстрації
Медіа
Іншими мовами
forzar la vista (ісп.) https://www.multitran.ru/c/m.exe?l1=5&l2=2&s=%F9%F3%F0%E8%F2%FC%F1%FF encogerse (ісп.) https://www.multitran.ru/c/m.exe?l1=2&l2=5&s=%E5%E6%E8%F2%FC%F1%FF shrink; be shy; huddle; (англ.) https://www.multitran.ru/c/m.exe?l1=2&l2=1&s=%E5%E6%E8%F2%FC%F1%FF
