Відмінності між версіями «Рик»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Рик, -ку, '''''м. ''1) | + | '''Рик, -ку, '''''м. ''1) Ревіння. 2) Рев' (вола, корови). Г. Барв. 245. Простір, на якому чути ревіння вола. Ном. № 7747. Могила од могили на волове рик. '' |
[[Категорія:Ри]] | [[Категорія:Ри]] | ||
| − | {{ | + | ==Сучасні словники== |
| − | сучасність | + | Тлумачення слова у сучасних словниках |
| + | 1) чол. Сильний рев тварин (перев. свійських), злісне ричання (хижаків). Дикий рик раненого медведя розлягався чимраз дужче (Іван Франко, VI, 1951, 14); Панський двір все голосніше реве. Корови не мукають вже, а хриплим, скрипучим риком, повним одчаю і муки, кличуть рятунку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 61); Він пригадав, як колись, почувши оленячий рик у лісах, збирались на цьому дворі, сідлали коней вої [воїни] (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11); | ||
| + | 2) перен. Гучний, різкий крик, що нагадує ричання. У клапті розлетілася чорна крамна сорочка. Гандзюк закрив обличчя руками і, страшно, з риком і хрипом, закричав від болю на всю канцелярію (Григорій Косинка, Нов., 1962, 213); | ||
| + | 3)перен. Будь-який різкий, сильний звук. Грек.. серед бризків і рику хвиль почав розпутувати ланцюг (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Іраклій смикнув за шнур. Гармата з риком аж підплигнула, і ту ж мить чорний дим стовпом повалив з головного танка, і він спинивсь (Андрій Головко, I, 1957, 288). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ruk221117.jpeg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Revleva221117.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Revtugra.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Revolenia.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|Y76mH_qDh5w}} | ||
| + | {{#ev:youtube|1qqMrrEyrDA}} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Іншими словами== | ||
| + | Growl-рик | ||
| + | Roaring-ревіння | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 20:56, 22 листопада 2017
Рик, -ку, м. 1) Ревіння. 2) Рев' (вола, корови). Г. Барв. 245. Простір, на якому чути ревіння вола. Ном. № 7747. Могила од могили на волове рик.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1) чол. Сильний рев тварин (перев. свійських), злісне ричання (хижаків). Дикий рик раненого медведя розлягався чимраз дужче (Іван Франко, VI, 1951, 14); Панський двір все голосніше реве. Корови не мукають вже, а хриплим, скрипучим риком, повним одчаю і муки, кличуть рятунку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 61); Він пригадав, як колись, почувши оленячий рик у лісах, збирались на цьому дворі, сідлали коней вої [воїни] (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11); 2) перен. Гучний, різкий крик, що нагадує ричання. У клапті розлетілася чорна крамна сорочка. Гандзюк закрив обличчя руками і, страшно, з риком і хрипом, закричав від болю на всю канцелярію (Григорій Косинка, Нов., 1962, 213); 3)перен. Будь-який різкий, сильний звук. Грек.. серед бризків і рику хвиль почав розпутувати ланцюг (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Іраклій смикнув за шнур. Гармата з риком аж підплигнула, і ту ж мить чорний дим стовпом повалив з головного танка, і він спинивсь (Андрій Головко, I, 1957, 288).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Іншими словами
Growl-рик Roaring-ревіння
