Відмінності між версіями «Жартівник»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Жартівник, -ка, '''''м. ''Шутникъ. Категорія:Жа)
 
 
(не показано 4 проміжні версії 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Жартівник, -ка, '''''м. ''Шутникъ.  
 
'''Жартівник, -ка, '''''м. ''Шутникъ.  
 +
 
[[Категорія:Жа]]
 
[[Категорія:Жа]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
===[https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA СУМ - Словник української мови у 11 томах (2005-2020)]===
 +
'''ЖАРТІВНИК''' а, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] ''Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився'' (Корн., II, 1955, 18); ''Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника'' (Томч., Готель.., 1960, 270).
 +
 +
===[https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA Словник синонімів української мови]===
 +
'''ЖАРТІВНИК'''
 +
1. '''ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В[ГОСТРОСЛІ́В]''' розм. ''Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен'' (В. Логвиненко); ''Знайшлися в області такі гострослови, що жартома прозвали Легкоступа "кандидатом бур’янознавства"'' (І. Цюпа). - Пор. жартівни́к, насмі́шник.
 +
2. '''ЖАРТІВНИ́К''' (той, хто любить жартувати), '''ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н''', '''КУМЕ́ДНИК'''розм., '''ПЕРЕБЕ́НДЯ'''розм., '''СМІХУ́Н'''розм., '''СМІХОТУ́Н'''розм.,'''СМІХОВА́НЕЦЬ'''розм., '''СМІХОТВО́РЕЦЬ'''розм., '''СМІХОТВО́Р'''заст.''Старий залізничник здивовано глянув на жартівника'' (М. Томчаній); ''Гомеричний сміх був нагородою жартунові'' (А. Кримський); ''Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун'' (І. Муратов); ''Януш щиро і весело засміявся. - Кумедник ви, пане Наливаю'' (І. Ле); ''Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя...'' (з газети); ''Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна'' (Л. Смілянський); ''- Веселий він! - говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. - А сміхотун! - хтось скаже на додачу'' (В. Бичко); [Жандарм:] ''Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець!'' (І. Франко); ''Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться'' (О. Ковінька); [Королівна:] ''Хто напотужується других смішить - смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів'' (М. Кропивницький). - Пор. доте́пник, насмі́шник.
 +
3. '''НАСМІ́ШНИК''' (той, хто любить насміхатися), '''ПЕРЕСМІ́ШНИК'''розм.,'''КЕПКУ́Н'''розм.,'''ЗУБОСКА́Л'''зневажл.,'''СКАЛОЗУ́Б[СКАЛИЗУ́Б]'''зневажл.''Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли'' (В. Собко); - ''Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, - захихикав старий Патлатий'' (П. Загребельний); ''А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла [Леся] вже простягти руку до склянки з водою і побоялася - ще піднімуть на сміх зубоскали'' (А. Хижняк). - Пор. доте́пник, жартівни́к
 +
 +
===[http://sum.in.ua/s/zhartivnyk Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)]===
 +
'''ЖАРТІВНИ́К''', а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] ''Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився'' (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); ''Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника'' (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270).
 +
 +
===Аналіз слова '''ЖАРТІВНИК''' як частини мови===
 +
1. Іменник, пит. ''ХТО?''.
 +
2. Початкова форма - ЖАРТІВНИК.
 +
3. Істота, загальна назва.
 +
4. Чол.рід, однина, називний відмінок.
 +
5. ІІ відміна.
 +
 +
==Словозміна==
 +
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
! Відмінок !! Однина !! Множина
 +
|-
 +
| Називний || Жартівник ||  Жартівники
 +
|-
 +
| Родовий || Жартівника ||  Жартівників
 +
|-
 +
| Давальний || Жартівнику ||  Жартівникам
 +
|-
 +
| Знахідний || Жартівника ||  Жартівників
 +
|-
 +
| Орудний ||  Жартівником ||  Жартівниками
 +
|-
 +
| Місцевий || На/у жартівникові || На/у  жартівниках
 +
|-
 +
| Кличний ||  Жартівнику || Жартівники
 +
|}
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:жартівник.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:чувачок.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:завантаження(1).jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|a7oE4ZIs__M}}
 +
{{#ev:youtube|K_V5v9k-zzY}}
 +
 +
==Див. також==
 +
 +
==Джерела та література==
 +
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
===[http://slovopedia.org.ua/ Словопедія]===
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 +
[[Категорія:Слова 2020 року]]

Поточна версія на 11:45, 23 жовтня 2020

Жартівник, -ка, м. Шутникъ.

Сучасні словники

СУМ - Словник української мови у 11 томах (2005-2020)

ЖАРТІВНИК а, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Корн., II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Томч., Готель.., 1960, 270).

Словник синонімів української мови

ЖАРТІВНИК 1. ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В[ГОСТРОСЛІ́В] розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В. Логвиненко); Знайшлися в області такі гострослови, що жартома прозвали Легкоступа "кандидатом бур’янознавства" (І. Цюпа). - Пор. жартівни́к, насмі́шник. 2. ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИКрозм., ПЕРЕБЕ́НДЯрозм., СМІХУ́Нрозм., СМІХОТУ́Нрозм.,СМІХОВА́НЕЦЬрозм., СМІХОТВО́РЕЦЬрозм., СМІХОТВО́Рзаст.Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. - Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); - Веселий він! - говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. - А сміхотун! - хтось скаже на додачу (В. Бичко); [Жандарм:] Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться (О. Ковінька); [Королівна:] Хто напотужується других смішить - смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). - Пор. доте́пник, насмі́шник. 3. НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИКрозм.,КЕПКУ́Нрозм.,ЗУБОСКА́Лзневажл.,СКАЛОЗУ́Б[СКАЛИЗУ́Б]зневажл.Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Собко); - Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, - захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла [Леся] вже простягти руку до склянки з водою і побоялася - ще піднімуть на сміх зубоскали (А. Хижняк). - Пор. доте́пник, жартівни́к

Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)

ЖАРТІВНИ́К, а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270).

Аналіз слова ЖАРТІВНИК як частини мови

1. Іменник, пит. ХТО?. 2. Початкова форма - ЖАРТІВНИК. 3. Істота, загальна назва. 4. Чол.рід, однина, називний відмінок. 5. ІІ відміна.

Словозміна

Відмінок Однина Множина
Називний Жартівник Жартівники
Родовий Жартівника Жартівників
Давальний Жартівнику Жартівникам
Знахідний Жартівника Жартівників
Орудний Жартівником Жартівниками
Місцевий На/у жартівникові На/у жартівниках
Кличний Жартівнику Жартівники

Ілюстрації

Жартівник.jpg Чувачок.jpg Завантаження(1).jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словопедія

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Жартівник&oldid=301506