Відмінності між версіями «Авдиторувати»
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | |||
'''Авдиторува́ти, рую, єш, ''гл.''''' Заниматься выслушиваніемъ уроковъ товарищей. | '''Авдиторува́ти, рую, єш, ''гл.''''' Заниматься выслушиваніемъ уроковъ товарищей. | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права і міжнародних відносин]] | ||
| + | Авдиторувати-теж саме що і аудиторувати, тобто вислуховувати аудиторію. | ||
| + | |||
| + | '''Види слухання:''' | ||
| + | |||
| + | *Слухання в процесі спілкування. | ||
| + | |||
| + | *Слухання як активний процес. | ||
| + | |||
| + | *Нерефлексивне слухання. | ||
| − | + | *Рефлексивне слухання. | |
| + | *Як навчитися правильно слухати. | ||
| + | Слухання в процесі спілкування | ||
| + | Слухання є однією з основних ланок процесу спілкування. Від його ефективності залежить ефективність спілкування. | ||
| + | Воно ефективне тоді, коли йде безперервне оцінювання сказаного співрозмовником і вами. Необхідно вміти також "слухати" самого себе. | ||
| + | Будь-яка ділова розмова повинна викликати в учасників зацікавлення. Інтерес — це емоційний прояв пізнавальних потреб особистості. Він викликає увагу, активне мислення. Якщо вам вдається втримати інтерес співбесідника до розмови, до даної теми, то його мимовільна увага поступово перейде в післядовільну. | ||
| + | При цьому необхідно пам'ятати, що в діалозі, при безпосередньому слуховому сприйнятті співрозмовника, зменшується значення слів, збільшується роль ситуації, міміки, тестів, інтонації, саме тому мова, що звучить, є простішою, доступнішою. | ||
| + | Але існують норми зовнішнього прояву почуттів у діловому спілкуванні. Стриманість в інтонаціях, силі голосу, у міміці та жестах впливає на співрозмовника сильніше, ніж нестримані оклики, гучний голос, надмірна жестикуляція. | ||
| + | Слухання як активний процес | ||
| + | Зарубіжні психологи класифікують процес слухання так: слухання для задоволення своїх інтересів і потреб (побутова розмова, кіно, театр, теле- і радіопередачі); | ||
| + | • слухання як процес навчання; | ||
| + | • слухання як процес, під час якого одночасно відбувається аналіз і оцінювання почутого; | ||
| + | • слухання — тяжка робота, яка поглинає стільки ж енергії, як і мова. | ||
| + | "Чути" — фізично сприймати звук (на звичні звуки людина навіть не реагує: постійний шум машин для жителя міста чи природні звуки для сільського жителя). | ||
| + | "Слухати" — сприймати звуки певного змісту, включає в себе вольовий акт і вищі розумові процеси. | ||
| + | Людина швидко звикає до шуму. Але шум спричинює стрес, що впливає на діяльність, зокрема, розумову. У шумних умовах ми думаємо і приймаємо рішення повільніше, робимо більше помилок. | ||
| + | Слухання — це активний процес, який стає можливим у результаті різної швидкості усного мовлення і розумової діяльності слухача. Зазвичай люди говорять зі швидкістю 125 слів за хвилину, а людина може сприймати мову зі швидкістю до 400 слів за хвилину. Така різниця між швидкістю мови і можливостями розумової діяльності може стати причиною неуваги, особливо коли говорять повільно чи нецікаво. | ||
| + | Щоб почути, вислухати, необхідно заплатити увагою. | ||
| + | Слухання — активний процес і в тому значенні, що ми поділяємо зі співрозмовником відповідальність за спілкування. (Один із філософів якось сказав: "Правду можуть висловити двоє — один говорить, інший слухає"). | ||
| + | Admixer | ||
| + | Слухання — активний процес і в тому значенні, що воно потребує деяких навичок, здібностей. | ||
| − | + | Зовнішнім несвідомим проявом уважного слухання є відповідна поза: повернутися обличчям до того, хто говорить, і встановити з ним візуальний контакт. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | Слухати і сприймати означає не відволікатися, підтримувати постійну увагу, постійний візуальний контакт і використовувати позу як засіб спілкування. | |
| − | + | Поза може висловлювати не тільки бажання, а й небажання слухати і спілкуватися. Якщо співрозмовник трішки нахилився вперед і схвально дивиться на вас, цим він говорить: "Я весь — увага". Якщо ж він недбало розвалився в кріслі, то він явно не зацікавлений у спілкуванні. Схрещені на грудях руки означають, як правило, оборону, тобто небажання спілкуватися на цю тему. Якщо співрозмовник малорухливий, до того ж ще й не дивиться на того, з ким говорить, то швидше за все, він уже давно думає про інше. | |
| − | + | Стиль слухання відображає нашу особистість, характер, інтереси, манеру говорити й слухати, індивідуальність. За результатами даних лікарів-психологів, найрозповсюдженішими відповідями є реакції-оцінки, менш розповсюдженими (за силою реакції) є відповіді-пояснення, підтримка, уточнення. Чуйність чи розуміння зустрічаються досить рідко. | |
| − | + | Стиль слухання визначається також службовим становищем. Зазвичай уважніше слухають тих, хто займає вищу посаду. | |
| − | + | Стиль слухання визначається тим, хто наш співрозмовник: чоловік чи жінка. | |
| − | + | ||
Поточна версія на 14:53, 31 жовтня 2018
Авдиторува́ти, рую, єш, гл. Заниматься выслушиваніемъ уроковъ товарищей. Авдиторувати-теж саме що і аудиторувати, тобто вислуховувати аудиторію.
Види слухання:
- Слухання в процесі спілкування.
- Слухання як активний процес.
- Нерефлексивне слухання.
- Рефлексивне слухання.
- Як навчитися правильно слухати.
Слухання в процесі спілкування
Слухання є однією з основних ланок процесу спілкування. Від його ефективності залежить ефективність спілкування.
Воно ефективне тоді, коли йде безперервне оцінювання сказаного співрозмовником і вами. Необхідно вміти також "слухати" самого себе.
Будь-яка ділова розмова повинна викликати в учасників зацікавлення. Інтерес — це емоційний прояв пізнавальних потреб особистості. Він викликає увагу, активне мислення. Якщо вам вдається втримати інтерес співбесідника до розмови, до даної теми, то його мимовільна увага поступово перейде в післядовільну.
При цьому необхідно пам'ятати, що в діалозі, при безпосередньому слуховому сприйнятті співрозмовника, зменшується значення слів, збільшується роль ситуації, міміки, тестів, інтонації, саме тому мова, що звучить, є простішою, доступнішою.
Але існують норми зовнішнього прояву почуттів у діловому спілкуванні. Стриманість в інтонаціях, силі голосу, у міміці та жестах впливає на співрозмовника сильніше, ніж нестримані оклики, гучний голос, надмірна жестикуляція.
Слухання як активний процес
Зарубіжні психологи класифікують процес слухання так: слухання для задоволення своїх інтересів і потреб (побутова розмова, кіно, театр, теле- і радіопередачі);
• слухання як процес навчання;
• слухання як процес, під час якого одночасно відбувається аналіз і оцінювання почутого;
• слухання — тяжка робота, яка поглинає стільки ж енергії, як і мова.
"Чути" — фізично сприймати звук (на звичні звуки людина навіть не реагує: постійний шум машин для жителя міста чи природні звуки для сільського жителя).
"Слухати" — сприймати звуки певного змісту, включає в себе вольовий акт і вищі розумові процеси.
Людина швидко звикає до шуму. Але шум спричинює стрес, що впливає на діяльність, зокрема, розумову. У шумних умовах ми думаємо і приймаємо рішення повільніше, робимо більше помилок.
Слухання — це активний процес, який стає можливим у результаті різної швидкості усного мовлення і розумової діяльності слухача. Зазвичай люди говорять зі швидкістю 125 слів за хвилину, а людина може сприймати мову зі швидкістю до 400 слів за хвилину. Така різниця між швидкістю мови і можливостями розумової діяльності може стати причиною неуваги, особливо коли говорять повільно чи нецікаво.
Щоб почути, вислухати, необхідно заплатити увагою.
Слухання — активний процес і в тому значенні, що ми поділяємо зі співрозмовником відповідальність за спілкування. (Один із філософів якось сказав: "Правду можуть висловити двоє — один говорить, інший слухає").
Admixer
Слухання — активний процес і в тому значенні, що воно потребує деяких навичок, здібностей.
Зовнішнім несвідомим проявом уважного слухання є відповідна поза: повернутися обличчям до того, хто говорить, і встановити з ним візуальний контакт.
Слухати і сприймати означає не відволікатися, підтримувати постійну увагу, постійний візуальний контакт і використовувати позу як засіб спілкування.
Поза може висловлювати не тільки бажання, а й небажання слухати і спілкуватися. Якщо співрозмовник трішки нахилився вперед і схвально дивиться на вас, цим він говорить: "Я весь — увага". Якщо ж він недбало розвалився в кріслі, то він явно не зацікавлений у спілкуванні. Схрещені на грудях руки означають, як правило, оборону, тобто небажання спілкуватися на цю тему. Якщо співрозмовник малорухливий, до того ж ще й не дивиться на того, з ким говорить, то швидше за все, він уже давно думає про інше.
Стиль слухання відображає нашу особистість, характер, інтереси, манеру говорити й слухати, індивідуальність. За результатами даних лікарів-психологів, найрозповсюдженішими відповідями є реакції-оцінки, менш розповсюдженими (за силою реакції) є відповіді-пояснення, підтримка, уточнення. Чуйність чи розуміння зустрічаються досить рідко.
Стиль слухання визначається також службовим становищем. Зазвичай уважніше слухають тих, хто займає вищу посаду.
Стиль слухання визначається тим, хто наш співрозмовник: чоловік чи жінка.
