Відмінності між версіями «Кваплятися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 3 проміжні версії 3 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Квапля́тися, -ля́юся, -єшся, '''''гл. ''Спѣшить торопиться. ''Квапляєтьсяхапається, як попівна заміж. ''Гатц. 337. Ном. № 4833.  
 
'''Квапля́тися, -ля́юся, -єшся, '''''гл. ''Спѣшить торопиться. ''Квапляєтьсяхапається, як попівна заміж. ''Гатц. 337. Ном. № 4833.  
 
[[Категорія:Кв]]
 
[[Категорія:Кв]]
 +
1. Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися; протилежне гаятися. Не квапся поперед батька в пекло (Словник Грінченка); — Не надто квапся, не надто й гайся (Іван Франко, III, 1950, 30); Прощалися поспіхом, де як доводилось, нашвидку й рушали, кваплячись, неначе навздогін за долею (Олександр Довженко, I, 1958, 356);
 +
//  з інфін. Мати бажання, прагнути щось робити. — А я собі думаю: дай трохи пожартую з паном, щоб не дуже квапився куматись з людьми (Нечуй-Левицький, I, 1956, 124).
  
 
+
2. на кого—що. Мати бажання до чого-небудь; спокушатися ким-, чим-небудь; зазіхати на когось, щось. Уставши, не дуже на тую дулівку квапився [сотник], бо ще нове лихо зовсім його скрутило (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 152); Хіба мало, та й яких женихів на неї квапилось? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 257).
 
+
https://sum.in.ua/s/Kvapytysja
 
+
 
+
[[Зображення:Без_названия(11111).jpeg|x140px]])
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
+
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
+

Поточна версія на 16:11, 29 березня 2024

Квапля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Спѣшить торопиться. Квапляєтьсяхапається, як попівна заміж. Гатц. 337. Ном. № 4833. 1. Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися; протилежне гаятися. Не квапся поперед батька в пекло (Словник Грінченка); — Не надто квапся, не надто й гайся (Іван Франко, III, 1950, 30); Прощалися поспіхом, де як доводилось, нашвидку й рушали, кваплячись, неначе навздогін за долею (Олександр Довженко, I, 1958, 356); // з інфін. Мати бажання, прагнути щось робити. — А я собі думаю: дай трохи пожартую з паном, щоб не дуже квапився куматись з людьми (Нечуй-Левицький, I, 1956, 124).

2. на кого—що. Мати бажання до чого-небудь; спокушатися ким-, чим-небудь; зазіхати на когось, щось. Уставши, не дуже на тую дулівку квапився [сотник], бо ще нове лихо зовсім його скрутило (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 152); Хіба мало, та й яких женихів на неї квапилось? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 257). https://sum.in.ua/s/Kvapytysja