Відмінності між версіями «Жайворінячий»
(Створена сторінка: '''Жайворінячий, -а, -е '''= '''Жайворонків. '''Аф. 399. Категорія:Жа) |
|||
| (не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жайворінячий, -а, -е '''= '''Жайворонків. '''Аф. 399. | '''Жайворінячий, -а, -е '''= '''Жайворонків. '''Аф. 399. | ||
[[Категорія:Жа]] | [[Категорія:Жа]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | Жа́йвороня́чий, а, е. = Жайворінячий. | ||
| + | |||
| + | ЖА́ЙВОРОНЯЧИЙ, а, е. Прикм. до жа́йворонок 1. Жайворонячий щебет тонув у голосній мові працьовитих машин (Ю. Янов., І, 1958, 439). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 503. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жайворонок.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жайфоронок.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:978a872803b9fe2f8aabac3ca3cbf14e.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:531f859480551493321d99fd71b3790e.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|8g0LKAVqMRM}} | ||
| + | {{#ev:youtube|57C5hNqnkvQ}} | ||
| + | |||
| + | ==Трохи про жайворонків== | ||
| + | Жайворонок вважається чистою, божою пташкою. В українських легендах розповідається, що жайворонки, як і ластівки, витягали колючки з тернового вінка Христа або ж приносили вісті Богородиці про її Сина. | ||
| + | |||
| + | Жайворонок — це, очевидно, жертовна пташка, яка іноді й гине, проте забезпечує прихід весни. | ||
| + | 22 березня на свято Сорока мучеників в Україні жінки пекли (а подекуди й зараз печуть) із тіста печиво — “жайворонків” у формі птахів, пташиних лапок, лялечок. Вони символізували душі покійних і навіть, за віруваннями, на певний час заступали їх. Це був жертовний хліб. Таке печиво роздавали дітям, а вони вже з “жайворонками” обов’язково гасали селом чи полем; залазили на дахи й дерева; підкидали “пташок” угору; самі їли і птахів годували крихтами та голівками з печива. Іноді “жайворонків” ховали в сіні, закопували в землю, кидали в річку або піч. | ||
| + | Є підстави вважати, що “жайворонків”, а також печиво “буслові лапки” пекли й у пам’ять про померлих дітей. Вважалося, що померлі діти загадковим чином пов’язані з живими й можуть впливати на майбутню народжуваність. Відомо, що колись ображені на дорослих діти, як ритуальне прокляття, оголошували старшим, що в них ніколи не буде “жаврунків”. | ||
| + | Про особливе пошанування божої пташки свідчить і те, що людям заборонено вживати жайворонків у їжу, вбивати, взагалі кривдити. | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | http://about-ukraine.com/zhayvoronok-1740/ | ||
| + | |||
| + | |||
| + | http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001612 | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 12:45, 9 листопада 2021
Жайворінячий, -а, -е = Жайворонків. Аф. 399.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Жа́йвороня́чий, а, е. = Жайворінячий.
ЖА́ЙВОРОНЯЧИЙ, а, е. Прикм. до жа́йворонок 1. Жайворонячий щебет тонув у голосній мові працьовитих машин (Ю. Янов., І, 1958, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 503.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Трохи про жайворонків
Жайворонок вважається чистою, божою пташкою. В українських легендах розповідається, що жайворонки, як і ластівки, витягали колючки з тернового вінка Христа або ж приносили вісті Богородиці про її Сина.
Жайворонок — це, очевидно, жертовна пташка, яка іноді й гине, проте забезпечує прихід весни. 22 березня на свято Сорока мучеників в Україні жінки пекли (а подекуди й зараз печуть) із тіста печиво — “жайворонків” у формі птахів, пташиних лапок, лялечок. Вони символізували душі покійних і навіть, за віруваннями, на певний час заступали їх. Це був жертовний хліб. Таке печиво роздавали дітям, а вони вже з “жайворонками” обов’язково гасали селом чи полем; залазили на дахи й дерева; підкидали “пташок” угору; самі їли і птахів годували крихтами та голівками з печива. Іноді “жайворонків” ховали в сіні, закопували в землю, кидали в річку або піч. Є підстави вважати, що “жайворонків”, а також печиво “буслові лапки” пекли й у пам’ять про померлих дітей. Вважалося, що померлі діти загадковим чином пов’язані з живими й можуть впливати на майбутню народжуваність. Відомо, що колись ображені на дорослих діти, як ритуальне прокляття, оголошували старшим, що в них ніколи не буде “жаврунків”. Про особливе пошанування божої пташки свідчить і те, що людям заборонено вживати жайворонків у їжу, вбивати, взагалі кривдити.
Джерела та література
http://about-ukraine.com/zhayvoronok-1740/
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001612
