Відмінності між версіями «Кодло»
| (не показано 4 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ко́дло, -ла, '''''с. ''1) Родъ, племя. ''Іродове кодло. ''Ном. ''А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались ''К. ЧР. 54. ''Кодло твоє пропаде і сам изведешся. '''''Щоб твоє кодло звелось! Щоб тебе з ко́дла звело́! '''(брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. ''Рече до людей: кодло гадюче! ''Єв. Л. III. 7. | '''Ко́дло, -ла, '''''с. ''1) Родъ, племя. ''Іродове кодло. ''Ном. ''А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались ''К. ЧР. 54. ''Кодло твоє пропаде і сам изведешся. '''''Щоб твоє кодло звелось! Щоб тебе з ко́дла звело́! '''(брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. ''Рече до людей: кодло гадюче! ''Єв. Л. III. 7. | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | . КО́ДЛО, а, сер. | ||
| + | 1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, з усім їх родом і кодлом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 417); | ||
| + | // перен. Про злочинне оточення. — Не турбуйся, вони [німці] ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло (Натан Рибак, Час, 1960, 76). | ||
| + | Відьомське (дідькове і т. ін.) кодло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо). | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
2. фам. Рід, плем'я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 508); [Пріська:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Марко Кропивницький, I, 1958, 512). | 2. фам. Рід, плем'я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 508); [Пріська:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Марко Кропивницький, I, 1958, 512). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 207. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 207. | ||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Кодло, -ла, с. 1) Родъ, племя. Іродове кодло. Ном. А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались К. ЧР. 54. Кодло твоє пропаде і сам изведешся. щоб твоє кодло звелось! щоб тебе з ко́дла звело́! (брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. Рече до людей: кодло гадюче! Єв. Л. III. 7. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | КО́ДЛО, а, с. | ||
| + | 1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, зусім їх родом і кодлом (Н.-Лев., II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Збан., Сеспель, 1961, 417); // перен. Про злочинне оточення.— Не турбуйся, вони [німці] ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло (Рибак, Час.., 1960, 76). | ||
| − | + | Відьо́мське (ді́дькове і т. ін.) ко́дло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | 2. фам. Рід, плем’я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Н.-Лев., II, 1956, 508); [П р і с ь к а:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Кроп., І, 1958, 512). | |
| − | + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 207. | |
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | кодло | ||
| + | -а, с. | ||
| + | 1) зневажл. Рідня, нащадки. || перен. Про злочинне оточення. | ||
| + | •• | ||
| + | Відьо́мське (ді́дькове і т. ін.) ко́дло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо). | ||
| + | 2) фам. Рід, плем'я. | ||
| + | Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кодло.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кодло1.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кодло2.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| TV4qSnowEtE }} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| − | + | ===[адреса посилання]=== | |
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | |
| − | + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | |
| − | + | ||
Поточна версія на 08:18, 22 жовтня 2018
Ко́дло, -ла, с. 1) Родъ, племя. Іродове кодло. Ном. А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались К. ЧР. 54. Кодло твоє пропаде і сам изведешся. Щоб твоє кодло звелось! Щоб тебе з ко́дла звело́! (брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. Рече до людей: кодло гадюче! Єв. Л. III. 7.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. КО́ДЛО, а, сер.
1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, з усім їх родом і кодлом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 417); // перен. Про злочинне оточення. — Не турбуйся, вони [німці] ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло (Натан Рибак, Час, 1960, 76).
Відьомське (дідькове і т. ін.) кодло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо).
2. фам. Рід, плем'я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 508); [Пріська:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Марко Кропивницький, I, 1958, 512). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 207.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Кодло, -ла, с. 1) Родъ, племя. Іродове кодло. Ном. А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались К. ЧР. 54. Кодло твоє пропаде і сам изведешся. щоб твоє кодло звелось! щоб тебе з ко́дла звело́! (брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. Рече до людей: кодло гадюче! Єв. Л. III. 7.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
КО́ДЛО, а, с.
1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, зусім їх родом і кодлом (Н.-Лев., II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Збан., Сеспель, 1961, 417); // перен. Про злочинне оточення.— Не турбуйся, вони [німці] ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло (Рибак, Час.., 1960, 76).
Відьо́мське (ді́дькове і т. ін.) ко́дло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо).
2. фам. Рід, плем’я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Н.-Лев., II, 1956, 508); [П р і с ь к а:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Кроп., І, 1958, 512). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 207.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
кодло -а, с. 1) зневажл. Рідня, нащадки. || перен. Про злочинне оточення. •• Відьо́мське (ді́дькове і т. ін.) ко́дло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо). 2) фам. Рід, плем'я. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Ілюстрації
|
|
|
