Відмінності між версіями «Рахман»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Зовнішні посилання)
 
(не показані 5 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Рахман, -на, '''''м. ''1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. І. 220. III. 29. Kolb. І. 198 — 200. 2) Нищій. ''Потирахман плохий, поки собаки не обступлять. ''Ном. № 4224.  
 
'''Рахман, -на, '''''м. ''1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. І. 220. III. 29. Kolb. І. 198 — 200. 2) Нищій. ''Потирахман плохий, поки собаки не обступлять. ''Ном. № 4224.  
 
[[Категорія:Ра]]
 
[[Категорія:Ра]]
рахман -а, ч.
 
1》 Уявний праведний християнин із міфічної країни.
 
2》 Жебрак.
 
  
[http://slovopedia.org.ua/93/53408/971019.html Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови]
+
==Сучасні словники==
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
+
Рахма́н — за українським народним повір'ям, мешканень міфічного краю, праведний християн.
[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8 Публічний електронний словник української мови]
+
 
 +
З віруванням в існування рахманів пов'язана українська традиція пускати рікою в Страсний четвер або суботу шкарлупки великодніх яєць. Вважалося, що рахмани святкуватимуть Великдень, коли ці шкарлупки допливуть до них, а саме на Переполовинення П'ятидесятниці. Через це Переполовинення в народі називалось Рахманським Великоднем.
 +
 
 +
Рахмани і Рахманський Великдень згадуються ще в Повісті минулих літ з посиланням на Георгія Амартола.
 +
 
 +
Також існує фантастичне сказання про блаженне життя брахманів, або індійських брамінів, навернених у християнство, — «Ходіння Зосима до рахманів». В ньому оповідається, що Зосим сорок днів не їв та прохав Бога показати йому край блаженних християн. Бог виконав його бажання: верблюд перевіз Зосима через пустелю, а потім його вітром принесло до річки, за якою жили блаженні. Зосим перетнув річку по схиленим над берегом деревам і провів на рахманській землі сім днів.
 +
 
 +
В «Ходінні…» розказується, що рахмани цілодобово моляться, харчуються плодами землі і п'ють солодку воду, що витікає з-під кореня якогось дерева. В них немає ані залізного посуду, ані залізних ножів, ані золота, срібла, одягу, будинків (ночують в печерах). Вони не знають вогню та не вирощують виноград. Шлюби серед рахманів існують лише до другої дитини в сім'ї, після появи якої чоловік та жінка живуть у целібаті.
 +
 
 +
Моляться рахмани про праведних та грішних людей світу. Про них їм розповідають янголи, зокрема про те, кому скільки судилося жити. Зосимові таку турботу рахмани пояснили наступними словами: «ми від вашого роду є».
 +
 
 +
Під час посту харчуються не фруктами, як зазвичай, а манною небесною. Лише за появою манни орієнтуються в часі, бо, за народним повір'ям, не ведуть власного числення часу. Саме через це святкують Великдень, коли до них допливають шкарлупки яєць.
 +
 
 +
Живуть рахмани від 100 до 860 років, а деякі і до 1800. Знають час своєї смерті та вмирають без хвороб та страху.
 +
 
 +
За деякими народними повір'ями, рахмани мешкають під землею, а шкарлупки перетворюються назад на цілі яйця, коли допливають в рахманський край. Одного яйця вистачає на рік дванадцятьом рахманам.
 +
 
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kryzhanіvsky_Iry.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hqdefault.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:76c84f16b2b445a1a78f0ae440d7af56fd2c1a14_thumb.jpg|x140px]]
 +
 
 +
|}
  
рахма́ни = брахма́ни — за старо­винним народним повір’ям, меш­канці (блаженні люди) міфічної (райської) місцевості, мерці, пізні­ше праведні християни; за похо­дженням, рахмани (брахмани) — індійська каста, що живе десь на сході (тобто, за язичницькими уявленнями, у вирії, в раю); одна з легенд породила повір’я: «Коли їдять крашанки на Великдень, то лушпиння потім несуть до річки та кидають у воду. Вода понесе те лушпиння десь далеко аж до моря до рахманів; припливе воно до них на десяту п’ятницю, тоді й буде Рахманський Великдень»; перші відомості про брахманів подає «Повість временних літ». Пости­мо, як рахмани (приказка).
 
[[Файл:1434647526 97.jpg|міні]]
 
[[Файл:Istoki 072 medium.jpg|міні]]
 
 
==Медіа==
 
==Медіа==
{{#ev:youtube|ajY72_GL7dQ}}
+
 
 +
{{#ev:youtube| sbkbhOwp9kM}}
 +
 
 +
==Див. також==
 +
 
 +
==Джерела та література==
 +
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8
 +
 
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]]
 +
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 13:11, 26 листопада 2018

Рахман, -на, м. 1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. І. 220. III. 29. Kolb. І. 198 — 200. 2) Нищій. Потирахман плохий, поки собаки не обступлять. Ном. № 4224.

Сучасні словники

Рахма́н — за українським народним повір'ям, мешканень міфічного краю, праведний християн.

З віруванням в існування рахманів пов'язана українська традиція пускати рікою в Страсний четвер або суботу шкарлупки великодніх яєць. Вважалося, що рахмани святкуватимуть Великдень, коли ці шкарлупки допливуть до них, а саме на Переполовинення П'ятидесятниці. Через це Переполовинення в народі називалось Рахманським Великоднем.

Рахмани і Рахманський Великдень згадуються ще в Повісті минулих літ з посиланням на Георгія Амартола.

Також існує фантастичне сказання про блаженне життя брахманів, або індійських брамінів, навернених у християнство, — «Ходіння Зосима до рахманів». В ньому оповідається, що Зосим сорок днів не їв та прохав Бога показати йому край блаженних християн. Бог виконав його бажання: верблюд перевіз Зосима через пустелю, а потім його вітром принесло до річки, за якою жили блаженні. Зосим перетнув річку по схиленим над берегом деревам і провів на рахманській землі сім днів.

В «Ходінні…» розказується, що рахмани цілодобово моляться, харчуються плодами землі і п'ють солодку воду, що витікає з-під кореня якогось дерева. В них немає ані залізного посуду, ані залізних ножів, ані золота, срібла, одягу, будинків (ночують в печерах). Вони не знають вогню та не вирощують виноград. Шлюби серед рахманів існують лише до другої дитини в сім'ї, після появи якої чоловік та жінка живуть у целібаті.

Моляться рахмани про праведних та грішних людей світу. Про них їм розповідають янголи, зокрема про те, кому скільки судилося жити. Зосимові таку турботу рахмани пояснили наступними словами: «ми від вашого роду є».

Під час посту харчуються не фруктами, як зазвичай, а манною небесною. Лише за появою манни орієнтуються в часі, бо, за народним повір'ям, не ведуть власного числення часу. Саме через це святкують Великдень, коли до них допливають шкарлупки яєць.

Живуть рахмани від 100 до 860 років, а деякі і до 1800. Знають час своєї смерті та вмирають без хвороб та страху.

За деякими народними повір'ями, рахмани мешкають під землею, а шкарлупки перетворюються назад на цілі яйця, коли допливають в рахманський край. Одного яйця вистачає на рік дванадцятьом рахманам.

Ілюстрації

Kryzhanіvsky Iry.jpg Hqdefault.jpg 76c84f16b2b445a1a78f0ae440d7af56fd2c1a14 thumb.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8

Зовнішні посилання