Відмінності між версіями «Дядько»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 2 проміжні версії 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
−
[[Файл:Дядько-та-змій-таджицька-казка.jpg|обрамити|праворуч]]
+
'''Дядько, -ка, '''''м. ''1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. ''Не впадає москаля дядьком звати. ''Ном. № 850. 3) — '''собачий'''. Волкъ. ''Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? ''О. 1861. V. 71. 4) '''Дядька накласти'''. Перепутать основу во время снованія. ''А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. ''Черниг. у. Ум. '''Дядечко. '''''Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! ''Хата, 54. ''Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? ''МВ. І. 107.
−
'''Дя́дько — чоловік щодо дітей брата або сестри, а також щодо дітей брата і сестри своєї дружини = брат батька або матері, або чоловік тітки. В Київській Русі — вихователь, опікун, брат матері.
+
 
−
[[Файл:J fNySDYjO8.jpg|міні|центр]]
+
==Сучасні словники==
−
Стрийко — дядько по батькові, брат батька.
+
===[http://sum.in.ua/s/djadjko Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
−
Вуйко — дядько по матері, брат матері.''''''Жирний текст'''
+
−
[[Категорія:Дя]]
+
 
ДЯ́ДЬКО, а, чол.
 
ДЯ́ДЬКО, а, чол.
−
1. Брат батька або матері; чоловік тітки. — 3 усього роду зосталася я та рідний брат батьків — мій дядько (Панас Мирний, I, 1954, 71); Ігор чув від батьків, що там, у Тулі, працюють його рідні тітки й дядьки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26).
+
1. Брат батька або матері; чоловік тітки. — 3 усього роду зосталася я та рідний брат батьків — мій дядько(Панас Мирний, I, 1954, 71); Ігор чув від батьків, що там, у Тулі, працюють його рідні тітки й дядьки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26).
 
2. розм. Дорослий чоловік взагалі. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 238); На алеї парку з'явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6);  
 
2. розм. Дорослий чоловік взагалі. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 238); На алеї парку з'явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6);  
 
//  При звертанні до старшого за віком чоловіка. Враз у двір вскочило два хлопці й, важко відсапуючи, закричали разом: — Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215).
 
//  При звертанні до старшого за віком чоловіка. Враз у двір вскочило два хлопці й, важко відсапуючи, закричали разом: — Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215).
 
3. розм. Селянин (перев. з відсталими поглядами). Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, без гасу, без солі, без сірників, без взуття, в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляху історії і болючими очима дивився тільки на землю (Михайло Стельмах, II, 1962, 51); Залужанські дядьки, заможні і жадібні, шпортали один одного вилами, хрупали по головах оглоблями за землю, за, межу, за вкрадений сніп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 369).
 
3. розм. Селянин (перев. з відсталими поглядами). Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, без гасу, без солі, без сірників, без взуття, в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляху історії і болючими очима дивився тільки на землю (Михайло Стельмах, II, 1962, 51); Залужанські дядьки, заможні і жадібні, шпортали один одного вилами, хрупали по головах оглоблями за землю, за, межу, за вкрадений сніп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 369).
−
4. заст. Особа (звичайно унтер-офіцер), якій доручалось навчання новобранців у царській армії. — Та не довго ми жартували! Оддали нас в науку дядькові — старому москалеві.. Почали нас муштрувати з рушницями (Нечуй-Левицький, I, 1956, 74).
+
4. заст. Особа (звичайно унтер-офіцер), якій доручалось навчання новобранців у царській армії.
−
'''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 450.'''
+
  
−
'''СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.''' 
+
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14530-djadko.html#show_point Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
−
дядько - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна
+
Дя́дько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355.Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у.Ум. дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107.
−
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
+
===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%8F%D0%B4%D1%8C%D0%BA%D0%BE УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
−
називний дядько дядьки
+
−
родовий дядька дядьків
+
−
давальний дядькові, дядьку дядькам
+
−
знахідний дядька дядьків
+
−
орудний дядьком дядьками
+
−
місцевий на/у дядьку, дядькові на/у дядьках
+
−
кличний дядьку дядьки
+
  
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: дядько.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: дядько1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: дядько2.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
==Цікаві факти==
 +
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%8F%D0%B4%D1%8C%D0%BA%D0%BE Матеріал з Вікіпедії]===
 +
Дя́дько — чоловік щодо дітей брата або сестри, а також щодо дітей брата і сестри своєї дружини = брат батька або матері, або чоловік тітки. В Київській Русі — вихователь, опікун, брат матері.
 +
Стрийко — дядько по батькові, брат батька.
 +
Вуйко — дядько по матері, брат матері.
  
−
http://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%C4%DF%C4%DC%CA%CE
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
−
http://sum.in.ua/s/djadjko
+
[[Категорія:Слова 2017 року]]
 +
 
 +
 
 +
[[Категорія:Дя]]

Поточна версія на 19:38, 24 листопада 2017

Дядько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — собачий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) Дядька накласти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у. Ум. Дядечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДЯ́ДЬКО, а, чол. 1. Брат батька або матері; чоловік тітки. — 3 усього роду зосталася я та рідний брат батьків — мій дядько(Панас Мирний, I, 1954, 71); Ігор чув від батьків, що там, у Тулі, працюють його рідні тітки й дядьки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26). 2. розм. Дорослий чоловік взагалі. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 238); На алеї парку з'явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6); // При звертанні до старшого за віком чоловіка. Враз у двір вскочило два хлопці й, важко відсапуючи, закричали разом: — Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215). 3. розм. Селянин (перев. з відсталими поглядами). Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, без гасу, без солі, без сірників, без взуття, в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляху історії і болючими очима дивився тільки на землю (Михайло Стельмах, II, 1962, 51); Залужанські дядьки, заможні і жадібні, шпортали один одного вилами, хрупали по головах оглоблями за землю, за, межу, за вкрадений сніп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 369). 4. заст. Особа (звичайно унтер-офіцер), якій доручалось навчання новобранців у царській армії.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Дя́дько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355.Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у.Ум. дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Ілюстрації

Дядько.jpg Дядько1.jpg Дядько2.jpg

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Дя́дько — чоловік щодо дітей брата або сестри, а також щодо дітей брата і сестри своєї дружини = брат батька або матері, або чоловік тітки. В Київській Русі — вихователь, опікун, брат матері. Стрийко — дядько по батькові, брат батька. Вуйко — дядько по матері, брат матері.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Дядько&oldid=188709