Відмінності між версіями «Дріботуха»

Версія за 16:51, 21 листопада 2017 (переглянути вихідний код) D.buchynska (обговорення • внесок) (Замінено вміст на «'''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дріб...») ← Попереднє редагування		Поточна версія на 17:47, 26 листопада 2017 (переглянути вихідний код) Oaplokhotniuk.pi17 (обговорення • внесок)
(не показано 25 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! ''Новомоск. у.		'''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! ''Новомоск. у.
−	[[Категорія:Др]]	+
		+	Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.
		+
		+	Дріботуха - іменник жіночого роду
		+
		+	Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.
		+
		+	{| class="wikitable"
		+	|-
		+	! Відмінок !! Однина !! Множина
		+	|-
		+	| Називний ||  дріботу́ха ||  дріботу́хи
		+	|-
		+	| Родовий ||  дріботу́хи ||  дріботу́х
		+	|-
		+	| Давальний ||  дріботу́сі ||  дріботу́хам
		+	|-
		+	| Знахідний
		+	||  дріботу́ху ||  дріботу́х
		+	|-
		+	| Орудний ||  дріботу́хою ||  дріботу́хами
		+	|-
		+	| Місцевий ||  на/у дріботу́сі ||  на/у дріботу́хах
		+	|-
		+	| Кличний ||  дріботу́хо ||  дріботу́хи
		+	|-
		+
		+	'''Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.:'''
		+
		+
		+
		+	1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.
		+
		+	2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12.
		+
		+	'''ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм.'''
		+
		+	1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96);
		+	//  Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66).
		+
		+	2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13);
		+
		+
		+	3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205).
		+	Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416.
		+
		+
		+
		+
		+
		+	<big>дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна
		+	</big>
		+
		+	{| class="wikitable"
		+	|-
		+	!'''ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС'''!! Однина !! Множина
		+	|-
		+	| 1 особа || Дрібочу || Дріботимо
		+	|-
		+	| 2 особа || Дріботиш || Дріботите
		+	|-
		+	| 3 особа || Дріботить || Дріботять
		+
		+	|}
		+	{| class="wikitable"
		+	|-
		+	!  '''МАЙБУТНІЙ ЧАС'''!! Однина!! Множина
		+	|-
		+	| 1 особа || дріботітиму || дріботітимемо
		+	|-
		+	| 2 особа || дріботітимеш || дріботітимете
		+	|-
		+	| 3 особа || дріботітиме || дріботітимуть
		+
		+	|}
		+	{| class="wikitable"
		+	|-
		+	! '''МИНУЛИЙ ЧАС''' !! Однина !! Множина
		+	|-
		+	| Чоловічий рід || Дріботів || дріботіли
		+	|-
		+	| Жіночий рід || Дріботіла || дріботіли
		+	|-
		+	| Середній рід || Дріботіло || дріботіли

---

Поточна версія на 17:47, 26 листопада 2017

Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.

Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.

Дріботуха - іменник жіночого роду

Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.

Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.: 1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12. ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм. 1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96); // Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66). 2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13); 3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416. дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	дріботу́ха	дріботу́хи
Родовий	дріботу́хи	дріботу́х
Давальний	дріботу́сі	дріботу́хам
Знахідний	дріботу́ху	дріботу́х
Орудний	дріботу́хою	дріботу́хами
Місцевий	на/у дріботу́сі	на/у дріботу́хах
Кличний	дріботу́хо	дріботу́хи

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС	Однина	Множина
1 особа	Дрібочу	Дріботимо
2 особа	Дріботиш	Дріботите
3 особа	Дріботить	Дріботять

МАЙБУТНІЙ ЧАС	Однина	Множина
1 особа	дріботітиму	дріботітимемо
2 особа	дріботітимеш	дріботітимете
3 особа	дріботітиме	дріботітимуть

МИНУЛИЙ ЧАС	Однина	Множина
Чоловічий рід	Дріботів	дріботіли
Жіночий рід	Дріботіла	дріботіли
Середній рід	Дріботіло	дріботіли