Відмінності між версіями «Жовна»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | == Словник Грінченка == | ||
'''І. Жовна, -ни, '''''ж. ''Пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — '''зелена'''. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — '''тарчаста'''. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — '''чорна'''. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414. | '''І. Жовна, -ни, '''''ж. ''Пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — '''зелена'''. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — '''тарчаста'''. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — '''чорна'''. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414. | ||
| Рядок 4: | Рядок 5: | ||
[[Категорія:Жо]] | [[Категорія:Жо]] | ||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | Словник української мови | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | ЖО́ВНА, рідко ЖО́ВНИ, вен, мн. (одн. жовно, а, сер.). | ||
| + | 1. Затверділі хворобливі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин, на рослинах. Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая... І як в намисті — вся в жовнах (Іван Котляревський, I, 1952, 115). | ||
| + | 2. Мускули на вилицях, що випинаються при стисканні щелеп. Не огризався [Бронко], хоч і стискав зуби, аж жовна під вилицями випинались (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 338). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.Коментарі (0) | ||
| + | ЖОВНА́, и, жін. | ||
| + | 1. Те саме, що дятел. Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе.., вона [молода кізочка], мов тороплена, Шукає матері, дрижить (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 183); Тихо довкола, тілько вівці шелестять у папороті, десь-колись пес гавкне, зелена жовна застукає в лісі або закричить вивірка (Іван Франко, IV, 1950, 25). | ||
| + | 2. діал. Іволга. Де-де ятел довбав, жовна фітькала, туркала горлиця (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 145); Блискавицями з дерева на дерево перелітають жовни, їхні співучі переливчасті флейти ллють над озером мелодійні струмки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 913). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539. | ||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | <gallery> | ||
| + | Файл:Ox.jpg|Опис1 | ||
| + | Файл:Без названия888.jpg|Опис2 | ||
| + | </gallery> | ||
Поточна версія на 17:44, 21 листопада 2017
Словник Грінченка
І. Жовна, -ни, ж. Пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — зелена. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — тарчаста. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — чорна. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414.
ІІ. Жовна и жовни, с. мн. Опухоль железъ на шеѣ, желваки, антиномикозъ. Росхристана, простоволоса і як в намисті вся в жовнах. Котл. Ен. ІІІ. 11. Обсіли його жовни, то й повалявся мало не два роки. Св. Л. 303. Жовна викладаються. Богод. у.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ЖО́ВНА, рідко ЖО́ВНИ, вен, мн. (одн. жовно, а, сер.). 1. Затверділі хворобливі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин, на рослинах. Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая... І як в намисті — вся в жовнах (Іван Котляревський, I, 1952, 115). 2. Мускули на вилицях, що випинаються при стисканні щелеп. Не огризався [Бронко], хоч і стискав зуби, аж жовна під вилицями випинались (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 338). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.Коментарі (0) ЖОВНА́, и, жін. 1. Те саме, що дятел. Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе.., вона [молода кізочка], мов тороплена, Шукає матері, дрижить (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 183); Тихо довкола, тілько вівці шелестять у папороті, десь-колись пес гавкне, зелена жовна застукає в лісі або закричить вивірка (Іван Франко, IV, 1950, 25). 2. діал. Іволга. Де-де ятел довбав, жовна фітькала, туркала горлиця (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 145); Блискавицями з дерева на дерево перелітають жовни, їхні співучі переливчасті флейти ллють над озером мелодійні струмки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 913). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.
Ілюстрації
Опис1
Опис2
