Відмінності між версіями «Окаянний»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ОКАЯ́ННИЙ, а, е. | |
| + | 1. заст. Грішний, проклятий. [Сильвестр:] Та хто ж цей окаянний! Його схопити треба! (Іван Кочерга, Я. Мудрий, 1951, 22); * У порівняннях. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 329); | ||
| + | |||
| + | // Гріховний, нечестивий. [Андрій:] Ми тобі й досі винуваті, і отеє прийшли з тобою розплатитися. За твою окаянну зраду та бісовське лихо, що ти на нас усіх замишляв, ми не заплатили тобі (Микола Костомаров, I, 1967, 199); Ігуменя ж вела далі. — Ми вже й проклинали тих грішниць окаянних, анафемі їх привселюдно у храмі божому предавали і з ганьбою великою виганяли з монастиря (Іван Микитенко, II, 1958, 293); | ||
| + | |||
| + | // Уживається як лайливе слово. — Голівонько моя бідна! Карбованця? А щоб ти лоп [лопнув], окаянний, щоб ти не дочекав вечора, чорте кривий! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 443); — До нього оце приходив один ірод, окаянний чоловік (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 143). | ||
| + | |||
| + | 2. розм., рідко. Дуже поганий, неприємний у якому-небудь відношенні. Завірюха кидала у віконця сніжні буруни, і окаянний вітер надривався в димарі, гудів і лютував (Олесь Донченко, III, 1956, 129). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 661. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Okayanniy211117 (2).jpg|x240px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Okayanniy211117.jpg|x240px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|ZnqIrM49Je8}} | ||
| − | == | + | ==Іншими мовами== |
| − | + | Англійською - cursed | |
| − | + | ||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 15:05, 21 листопада 2017
Окая́нний, -а, -е. Окаянный. Щоб тебе окаянного земля не приняла. К. ЧР. 379.
Сучасні словники
ОКАЯ́ННИЙ, а, е. 1. заст. Грішний, проклятий. [Сильвестр:] Та хто ж цей окаянний! Його схопити треба! (Іван Кочерга, Я. Мудрий, 1951, 22); * У порівняннях. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 329);
// Гріховний, нечестивий. [Андрій:] Ми тобі й досі винуваті, і отеє прийшли з тобою розплатитися. За твою окаянну зраду та бісовське лихо, що ти на нас усіх замишляв, ми не заплатили тобі (Микола Костомаров, I, 1967, 199); Ігуменя ж вела далі. — Ми вже й проклинали тих грішниць окаянних, анафемі їх привселюдно у храмі божому предавали і з ганьбою великою виганяли з монастиря (Іван Микитенко, II, 1958, 293);
// Уживається як лайливе слово. — Голівонько моя бідна! Карбованця? А щоб ти лоп [лопнув], окаянний, щоб ти не дочекав вечора, чорте кривий! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 443); — До нього оце приходив один ірод, окаянний чоловік (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 143).
2. розм., рідко. Дуже поганий, неприємний у якому-небудь відношенні. Завірюха кидала у віконця сніжні буруни, і окаянний вітер надривався в димарі, гудів і лютував (Олесь Донченко, III, 1956, 129). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 661.
Ілюстрації
.jpg)
|
|
Медіа
Іншими мовами
Англійською - cursed
