Відмінності між версіями «Дріботуха»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показані 26 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! ''Новомоск. у.  
 
'''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! ''Новомоск. у.  
−
[[Категорія:Др]]
 
−
Дріботуха- це та, що дуже швидко і багато говорить.
 
−
Дріботуха- іменник жіночого роду
 
−
Синоніми до слова «дріботуха»- тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.
 
−
            Словник відмінків
 
−
відмінок однина         множина
 
−
називний дріботу́ха дріботу́хи
 
−
родовий         дріботу́хи дріботу́х
 
−
давальний дріботу́сі дріботу́хам
 
−
знахідний дріботу́ху дріботу́х
 
−
орудний         дріботу́хою дріботу́хами
 
−
місцевий на/у дріботу́сі на/у дріботу́хах
 
−
кличний         дріботу́хо дріботу́хи
 
  
−
ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм.
+
Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.
−
1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96);  
+
 
 +
Дріботуха - іменник жіночого роду
 +
 
 +
Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.
 +
 
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
! Відмінок !! Однина !! Множина
 +
|-
 +
| Називний ||  дріботу́ха ||  дріботу́хи
 +
|-
 +
| Родовий ||  дріботу́хи ||  дріботу́х
 +
|-
 +
| Давальний ||  дріботу́сі ||  дріботу́хам
 +
|-
 +
| Знахідний
 +
            ||  дріботу́ху ||  дріботу́х
 +
|-
 +
| Орудний ||  дріботу́хою ||  дріботу́хами
 +
|-
 +
| Місцевий ||  на/у дріботу́сі ||  на/у дріботу́хах
 +
|-
 +
| Кличний ||  дріботу́хо ||  дріботу́хи
 +
|-
 +
 
 +
'''Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.:'''
 +
 
 +
 
 +
 
 +
1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.
 +
 
 +
2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12.
 +
 
 +
'''ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм.'''
 +
 +
                                          1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96);  
 
//  Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66).
 
//  Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66).
−
2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13); Іде громохко поїзд під уклін і дріботять колеса над мостами (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 217); Осколки дріботять та риють землю довкола... (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 154).
+
−
3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205).
+
                                          2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13);
 +
 +
 
 +
                                          3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205).
 
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416.
 
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416.
−
ДРІБОТІТИ
 
−
дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна
 
−
            ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
 
−
  ОДНИНА МНОЖИНА
 
−
1 особа дрібочу дріботимо
 
−
2 особа дріботиш дріботите
 
−
3 особа дріботить дріботять
 
−
          МАЙБУТНІЙ ЧАС
 
−
  ОДНИНА МНОЖИНА
 
−
1 особа дріботітиму дріботітимемо
 
−
2 особа дріботітимеш дріботітимете
 
−
3 особа дріботітиме дріботітимуть
 
−
          МИНУЛИЙ ЧАС
 
−
          ОДНИНА МНОЖИНА
 
−
Чоловічий рід дріботів дріботіли
 
−
Жіночий рід дріботіла
 
−
Середній рід дріботіло
 
−
            НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
 
−
    ОДНИНА МНОЖИНА
 
−
1 особа         дріботімо
 
−
2 особа    дріботи дріботіть
 
−
            ДІЄПРИСЛІВНИК
 
−
Теперішній час дріботячи
 
−
Минулий час дріботівши
 
−
Дрібот́ун, -на, м. Говорунъ, много и быстро говорящій, болтунъ.Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий). Сим. 199.
 
−
ДРІБОТУН
 
−
дріботун - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна
 
−
ВІДМІНОК ОДНИНА                             МНОЖИНА
 
−
називний дріботун                    дріботуни
 
−
родовий дріботуна                     дріботунів
 
−
давальний дріботунові, дріботуну             дріботунам
 
−
знахідний дріботуна                     дріботунів
 
−
орудний         дріботуном                     дріботунами
 
−
місцевий на/у дріботуні, дріботунові        на/у дріботунах
 
−
кличний дріботуне                     дріботуни
 
  
  
−
Дріботу́ха, -хи, ж. Говорунья, болтунья.
 
−
Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче!
 
  
  
−
Дрібота́ння, -ня, с. Неразборчивая болтовня скороговоркой. Таке якесь дріботання в його, що я й не розберу, що він і росказує.
+
 
−
ДРІБОТАННЯ
+
<big>дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна
−
дріботання - іменник, середній рід, неістота, II відміна
+
</big>
−
ВІДМІНОК ОДНИНА       МНОЖИНА
+
 
−
називний дріботання дріботання
+
{| class="wikitable"
−
родовий         дріботання дріботань
+
|-
−
давальний дріботанню дріботанням
+
!'''ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС'''!! Однина !! Множина
−
знахідний дріботання дріботання
+
|-
−
орудний         дріботанням дріботаннями
+
| 1 особа || Дрібочу || Дріботимо
−
місцевий на/у дріботанні на/у дріботаннях
+
|-
−
кличний         дріботання дріботання
+
| 2 особа || Дріботиш || Дріботите
 +
|-
 +
| 3 особа || Дріботить || Дріботять
 +
 
 +
|}
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
!  '''МАЙБУТНІЙ ЧАС'''!! Однина!! Множина
 +
|-
 +
| 1 особа || дріботітиму || дріботітимемо
 +
|-
 +
| 2 особа || дріботітимеш || дріботітимете
 +
|-
 +
| 3 особа || дріботітиме || дріботітимуть
 +
 
 +
|}
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
! '''МИНУЛИЙ ЧАС''' !! Однина !! Множина
 +
|-
 +
| Чоловічий рід || Дріботів || дріботіли
 +
|-
 +
| Жіночий рід || Дріботіла || дріботіли
 +
|-
 +
| Середній рід || Дріботіло || дріботіли

Поточна версія на 17:47, 26 листопада 2017

Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.

Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.

Дріботуха - іменник жіночого роду

Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.

Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.: 1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12. ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм. 1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96); // Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66). 2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13); 3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416. дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна
Відмінок Однина Множина
Називний дріботу́ха дріботу́хи
Родовий дріботу́хи дріботу́х
Давальний дріботу́сі дріботу́хам
Знахідний дріботу́ху дріботу́х
Орудний дріботу́хою дріботу́хами
Місцевий на/у дріботу́сі на/у дріботу́хах
Кличний дріботу́хо дріботу́хи
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС Однина Множина
1 особа Дрібочу Дріботимо
2 особа Дріботиш Дріботите
3 особа Дріботить Дріботять
МАЙБУТНІЙ ЧАС Однина Множина
1 особа дріботітиму дріботітимемо
2 особа дріботітимеш дріботітимете
3 особа дріботітиме дріботітимуть
МИНУЛИЙ ЧАС Однина Множина
Чоловічий рід Дріботів дріботіли
Жіночий рід Дріботіла дріботіли
Середній рід Дріботіло дріботіли
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Дріботуха&oldid=193202