Відмінності між версіями «Палючий»
(Додано тлумачення з сучасних словників, ілюстрації) |
|||
| (не показані 11 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
'''Палючий, -а, -е. '''Жгучій. ''Палюча горілка. ''НВолын. у. ''Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. ''Рудч. Ск. II. 118. ''Терпіти... од літньої спеки палючої. '' | '''Палючий, -а, -е. '''Жгучій. ''Палюча горілка. ''НВолын. у. ''Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. ''Рудч. Ск. II. 118. ''Терпіти... од літньої спеки палючої. '' | ||
[[Категорія:Па]] | [[Категорія:Па]] | ||
| − | == Сучасні словники | + | ==Сучасні словники== |
| − | + | Тлумачення, значення слова «Палючий»: | |
| − | + | ||
| − | + | ||
ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е. | ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е. | ||
| + | |||
1. Те саме, що палкий 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Панас Мирний, IV, 1955, 294); Війнуло приємним холодком. Аж тоді зауважив юнак, що надворі була палюча спека (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 41); З підземних вийшовши глибин, що дасть вугілля чорне? Заводам — силу для машин, вогонь палючий — горну (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 114); [Мальванов:] Ми повинні підкорити льодові простори й палючі пустині, щоб і там, на жовтих пісках, де віками біліли кості верблюдів, розцвіло нове життя (Іван Кочерга, II, 1956, 12); | 1. Те саме, що палкий 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Панас Мирний, IV, 1955, 294); Війнуло приємним холодком. Аж тоді зауважив юнак, що надворі була палюча спека (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 41); З підземних вийшовши глибин, що дасть вугілля чорне? Заводам — силу для машин, вогонь палючий — горну (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 114); [Мальванов:] Ми повинні підкорити льодові простори й палючі пустині, щоб і там, на жовтих пісках, де віками біліли кості верблюдів, розцвіло нове життя (Іван Кочерга, II, 1956, 12); | ||
// Який обдає, обпалює жаром або морозом. Палюче дихання пустині сушило губи (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 266); Надворі справді було холодно. Палючий вітер обпікав лице (Микола Олійник, Леся, 1960, 217). | // Який обдає, обпалює жаром або морозом. Палюче дихання пустині сушило губи (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 266); Надворі справді було холодно. Палючий вітер обпікав лице (Микола Олійник, Леся, 1960, 217). | ||
| Рядок 13: | Рядок 11: | ||
2. Який фізично подразнює, опікає, пече (шлунок, шкіру і т. ін.). Люди витискають із збіжжя.. дивне пійло, заправляють його пекучими зелами, сіркою і солею [сіллю] так, що пійло те дістає дуже пекучий і палючий смак (Лесь Мартович, Тв., 1954, 55); Все він [ворог-кропива] душить, все він глушить, гинуть квіти і трава — це пекуча, це палюча лиходійка кропива (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 86); | 2. Який фізично подразнює, опікає, пече (шлунок, шкіру і т. ін.). Люди витискають із збіжжя.. дивне пійло, заправляють його пекучими зелами, сіркою і солею [сіллю] так, що пійло те дістає дуже пекучий і палючий смак (Лесь Мартович, Тв., 1954, 55); Все він [ворог-кропива] душить, все він глушить, гинуть квіти і трава — це пекуча, це палюча лиходійка кропива (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 86); | ||
// Який викликає фізичне страждання. Палючі шрами в нас на тілі Ще й тепер нам спати не дають (Валентин Бичко, Простота, 1963, 63); Бугров здригнувся від гострого, палючого болю. Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, — з нього капає кров (Іван Микитенко, II, 1957, 280). | // Який викликає фізичне страждання. Палючі шрами в нас на тілі Ще й тепер нам спати не дають (Валентин Бичко, Простота, 1963, 63); Бугров здригнувся від гострого, палючого болю. Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, — з нього капає кров (Іван Микитенко, II, 1957, 280). | ||
| − | Палючий жар — дуже висока, гарячкова температура тіла. Михайлина вп'ялася поглядом у термометр, немов він, мав забрати в себе той палючий жар, що за кілька годин спалив її дитину, поклав у ліжко (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165). | + | Палючий жар — дуже висока, гарячкова температура тіла. Михайлина вп'ялася поглядом у термометр, немов він, мав забрати в себе той палючий жар, що за кілька годин спалив її дитину, поклав у ліжко (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165). |
3. перен. Який легко роздратовується, сердиться. Чудна ся Параска і не сердита мов — тілько, як порох, палюча, та вередлива, та завислива (Панас Мирний, IV, 1955, 94); | 3. перен. Який легко роздратовується, сердиться. Чудна ся Параска і не сердита мов — тілько, як порох, палюча, та вередлива, та завислива (Панас Мирний, IV, 1955, 94); | ||
| Рядок 19: | Рядок 17: | ||
// Який глибоко відчувається, переживається ким-небудь. Коли дійшла вона до розуму, — вередливість її де й ділася, зате заздрість, заздрість пекуча-палюча розбирала її (Панас Мирний, IV, 1955, 32); Героїзм Мухи Івана.. та Невкипілого.. вгадували щиро із тихим смутком, із палким захопленням ними та палючою ненавистю до козаків (Андрій Головко, II, 1957, 348); | // Який глибоко відчувається, переживається ким-небудь. Коли дійшла вона до розуму, — вередливість її де й ділася, зате заздрість, заздрість пекуча-палюча розбирала її (Панас Мирний, IV, 1955, 32); Героїзм Мухи Івана.. та Невкипілого.. вгадували щиро із тихим смутком, із палким захопленням ними та палючою ненавистю до козаків (Андрій Головко, II, 1957, 348); | ||
// Який виражає моральне страждання, переживання. Затремтіли у весняному повітрі палючою скаргою слова пісні (Степан Васильченко, I, 1959, 146). | // Який виражає моральне страждання, переживання. Затремтіли у весняному повітрі палючою скаргою слова пісні (Степан Васильченко, I, 1959, 146). | ||
| − | Палючі сльози — | + | Палючі сльози — те саме, що Палкі сльози (див. палкий). Що робити Меласі? ..Нема порятунку! Братик Михайло коханий! Як тебе рятувати? .. І.. сльози палючі капали на його від жаху та від трусу (Марко Вовчок, I, 1955, 341); Розливалася стара Явдоха гіркими та палючими слізьми (Панас Мирний, IV, 1955, 40). |
| − | + | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cde319da61ed5761cd6ec0dee755896e_XL.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_6054865-stock-photo-very-hot-campfire-close-up.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_123738812-stock-photo-motion-fire-burn-is-cooking.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hotwinter1.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|MC_Gyb2Kv1U}}. | ||
| + | {{#ev:youtube|63puxqg-0wM}}. | ||
| + | {{#ev:youtube|czU3V89eKqs}}. | ||
| − | == | + | ==Див. також== |
| + | https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9 | ||
| − | + | ==Джерела та література== | |
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. | ||
| + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 2, ст. 572. | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | |
| − | [ | + | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 17:56, 30 жовтня 2018
Палючий, -а, -е. Жгучій. Палюча горілка. НВолын. у. Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. Рудч. Ск. II. 118. Терпіти... од літньої спеки палючої.
Сучасні словники
Тлумачення, значення слова «Палючий»: ПАЛЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Те саме, що палкий 2. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатись польового повітря, щоб аж у грудях займалось, нажаритись на сонці палючому (Панас Мирний, IV, 1955, 294); Війнуло приємним холодком. Аж тоді зауважив юнак, що надворі була палюча спека (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 41); З підземних вийшовши глибин, що дасть вугілля чорне? Заводам — силу для машин, вогонь палючий — горну (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 114); [Мальванов:] Ми повинні підкорити льодові простори й палючі пустині, щоб і там, на жовтих пісках, де віками біліли кості верблюдів, розцвіло нове життя (Іван Кочерга, II, 1956, 12); // Який обдає, обпалює жаром або морозом. Палюче дихання пустині сушило губи (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 266); Надворі справді було холодно. Палючий вітер обпікав лице (Микола Олійник, Леся, 1960, 217).
2. Який фізично подразнює, опікає, пече (шлунок, шкіру і т. ін.). Люди витискають із збіжжя.. дивне пійло, заправляють його пекучими зелами, сіркою і солею [сіллю] так, що пійло те дістає дуже пекучий і палючий смак (Лесь Мартович, Тв., 1954, 55); Все він [ворог-кропива] душить, все він глушить, гинуть квіти і трава — це пекуча, це палюча лиходійка кропива (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 86); // Який викликає фізичне страждання. Палючі шрами в нас на тілі Ще й тепер нам спати не дають (Валентин Бичко, Простота, 1963, 63); Бугров здригнувся від гострого, палючого болю. Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, — з нього капає кров (Іван Микитенко, II, 1957, 280).
Палючий жар — дуже висока, гарячкова температура тіла. Михайлина вп'ялася поглядом у термометр, немов він, мав забрати в себе той палючий жар, що за кілька годин спалив її дитину, поклав у ліжко (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165).
3. перен. Який легко роздратовується, сердиться. Чудна ся Параска і не сердита мов — тілько, як порох, палюча, та вередлива, та завислива (Панас Мирний, IV, 1955, 94); // Який виражає пристрасть, гнів і т. ін. Проценко витягнув шию і знай водив палючими очима за співачкою, мов вона була магнітом і тягла його за собою (Панас Мирний, III, 1954, 273); Незгоди гідру ти, о чудотворна феє, Стрілою погляду палючого убий (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 317); // Який глибоко відчувається, переживається ким-небудь. Коли дійшла вона до розуму, — вередливість її де й ділася, зате заздрість, заздрість пекуча-палюча розбирала її (Панас Мирний, IV, 1955, 32); Героїзм Мухи Івана.. та Невкипілого.. вгадували щиро із тихим смутком, із палким захопленням ними та палючою ненавистю до козаків (Андрій Головко, II, 1957, 348); // Який виражає моральне страждання, переживання. Затремтіли у весняному повітрі палючою скаргою слова пісні (Степан Васильченко, I, 1959, 146).
Палючі сльози — те саме, що Палкі сльози (див. палкий). Що робити Меласі? ..Нема порятунку! Братик Михайло коханий! Як тебе рятувати? .. І.. сльози палючі капали на його від жаху та від трусу (Марко Вовчок, I, 1955, 341); Розливалася стара Явдоха гіркими та палючими слізьми (Панас Мирний, IV, 1955, 40).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
. . .Див. також
https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.
