Відмінності між версіями «Дражнити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показані 6 проміжних версій 3 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
  
−
  * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, недок., перех., розм.
+
 
−
  1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35); Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
+
    ••Словник Грінченка
−
  2. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Нечуй-Левицький); Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
+
  * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, дражнюся.
−
  3. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Мене починала дражнити і ся розмова, і спека (Леся Українка, III, 1952, ); З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх (Григорій Тютюнник, Вир, 1960).
+
[[Файл:Дражнити.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
−
  4. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати. Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951);  
+
  1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.
−
// Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчанням (Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).
+
Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
−
* ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
+
  2. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська.  
−
*  Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).
+
Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
 +
  3. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати.  
 +
Мене починала дражнити і ся розмова, і спека; З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх.
 +
  4. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати.  
 +
Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,);  
 +
Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951);  
 +
// Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчання(Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).
 +
* ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти.  
 +
  Прикладом може бути:
 +
  - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний);  
 +
  -  Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я);
 +
  - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які  
 +
    присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник);  
 +
  - Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський);
 +
  - З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко);  
 +
  -Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко);  
 +
  -Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз);
 +
  - Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г.  
 +
  Хоткевич);  
 +
  -Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський);
 +
- Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив,  
 +
  усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах);
 +
- Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
 +
*  Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи.  
 +
-Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті,  
 +
-Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).
 +
-А півень клює огірки та тільки: со-ко-ко-ко! неначе дражниться з баби. Баба як поперла кужелем та лусь його по голові!(Кайдашева сім'я)

Поточна версія на 20:14, 26 листопада 2017


   ••Словник Грінченка
* ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, дражнюся.
Підпис під зображенням
1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.

Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63). 

2. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська.

Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ). 

3. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати.

Мене починала дражнити і ся розмова, і спека; З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх. 

4. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати.

Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951); // Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчання(Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).

  • ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. 
  Прикладом може бути:
 - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); 
 -  Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я);
 - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які 
   присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); 
 - Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський);
 - З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); 
 -Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); 
 -Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз);
 - Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. 
  Хоткевич); 
 -Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський);
- Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, 
  усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах);
- Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
  • Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. 
-Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, 
-Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).
-А півень клює огірки та тільки: со-ко-ко-ко! неначе дражниться з баби. Баба як поперла кужелем та лусь його по голові!(Кайдашева сім'я)
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Дражнити&oldid=193601