Відмінності між версіями «Уявляти»

Поточна версія на 14:58, 13 квітня 2023

Уявляти, -ляю, -єш, сов. в. уяви́ти, -влю, -виш, гл. Представлять, представить себѣ, воображать, вообразить. Хто був на Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках. МВ. ІІІ. I.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Викликати у своїх думках, своїй свідомості який-небудь образ, картину, дію і т. ін. Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить, хворий і самотній у пущі й вигляда її з очеретів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); Артем, хоч ніколи не був у Попівці, але з розповідей Христі, ще тоді, у Таврії, досить виразно уявляв собі це невеличке — дворів на сто — сільце з двома рядами хат обабіч курного битого шляху (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 462); Слово: дім. При цім слові уявить собі чоловік, що зріс у великім місті, кількаповерхову каменицю, а мужик нагадає собі низьку хату, соломою пошиту (Лесь Мартович, Тв., 1954, 84); Він вмить чомусь уявив цю тоненьку мрійну дівчину трохц поважнішою (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 232); Уявіть собі юнака — невисокого й стрункого, з сірими очима й енергійним ротом, погляд насмішкуватий і впертий, руки, що люблять доторкнутись до забороненого й відчути приємність там, де страшно (Юрій Яновський, II, 1958, 32).

2. Розуміти, усвідомлювати, знати. Вона певно не уявляє собі, як я її кохаю. Довести силу мого чуття могла б лиш смерть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 262); Мистецтво, поезію рухають уперед таланти. Але ми навіть не уявляємо, скільки таких талантів є у нас серед нефахових поетів, нефахових співців, танцюристів (Максим Рильський, IX, 1962, 211); Сашко взагалі не уявляв собі, як можуть жити люди на світі без моря (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 21); Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму. Ви уявляєте, що це значить? Струм іде по мережі напругою в тисячі вольт. Коли б десь ледь звихнувся — за секунду з мене був би попілець (Олесь Гончар, III, 1959, 282).

3. тільки 2 ос. одн. і мн. Уживається в значенні вставного слова для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь. — На квартирі в мене телефон, це ж так належить директорові, і, уявляєш, всі дзвінки — чи з бригад, чи з району.. — всі через тебе! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 337). Уяви (уявіть) [собі] — вставне слово, словосполучення, що вживається для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь, більшого переконання в чомусь. — Спокійна, розсудлива, прихильна [Варвара]. І, уявіть собі, бере всього-на-всього три карбованці на місяць.. Ми звикли до неї, вона до нас... І дітей любить... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 169); [Кічунов:] Одна тільки людина вступилася. [Карташов:] Хто саме? [Кічунов:] Інспектор Марфін. Уявіть, приїжджав з Тамбова (Олександр Довженко, I, 1958, 426); — Та от, уяви собі, і не довелось [погостювати]. А де тільки не бував: в Криму відпочивав, на Урал з бригадою їздив, на новому заводі верстати встановляти. А от у вас, на Кавказі, і не довелось (Андрій Головко, I, 1957, 282).

4. заст. З'являтися, виходити, ставати видним. «А ось я її либонь і побачу», — подумав [Павло], коли вона йому назустріч, з-за дерева, з-за соснини уявляє (Марко Вовчок, I, 1955, 149).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Уявляти, -ляю, -єш, сов. в. уяви́ти, -влю, -виш, гл. Представлять, представить себѣ, воображать, вообразить. Хто був на Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках. МВ. ІІІ. I.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

1. Викликати у своїх думках, своїй свідомості який-небудь образ, картину, дію і т. ін. Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить, хворий і самотній у пущі й вигляда її з очеретів (Коцюб., І, 1955, 363); Артем, хоч ніколи не був у Лопівці, але з розповідей Христі, ще тоді, у Таврії, досить виразно уявляв собі це невеличке — дворів на сто — сільце з двома рядами хат обабіч курного битого шляху (Головко, А. Гармаш, 1971, 462); Слово: дім. При цім слові уявить собі чоловік, що зріс у великім місті, кількаповерхову каменицю, а мужик нагадає собі низьку хату, соломою пошиту (Март., Тв., 1954, 84); Він вмить чомусь уявив цю тоненьку мрійну дівчину трохи поважнішою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 232); Уявіть собі юнака — невисокого й стрункого, з сірими очима й енергійним ротом, погляд насмішкуватий і впертий, руки, що люблять доторкнутись до забороненого й відчути приємність там, де страшно (Ю. Янов., II, 1958, 32).

2. Розуміти, усвідомлювати, знати. Вона певно не уявляє собі, як я її кохаю. Довести силу мого чуття могла б лиш смерть (Коцюб., II, 1955, 262); Мистецтво, поезію рухають уперед таланти. Але ми навіть не уявляємо, скільки таких талантів є у нас серед нефахових поетів, нефахових співців, танцюристів (Рильський, IX, 1962, 211); Сашко взагалі не уявляв собі, як можуть жити люди на світі без моря (Смолич, Світанок.., 1953, 21); Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму. Ви уявляєте, що це значить? Струм іде по мережі напругою в тисячі вольт. Коли б десь ледь звихнувся — за секунду з мене був би попілець (Гончар, III, 1959, 282).

3. тільки 2 ос. одн. і мн. Уживається в значенні вставного слова для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь. — На квартирі в мене телефон, це ж так належить директорові, і, уявляєш, всі дзвінки — чи з бригад, чи з району.. — всі через тебе! (Гончар, Тронка, 1963, 337).

Уяви́ (уяві́ть) [собі́] — вставне слово, словосполучення, що вживається для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь, більшого переконання в чомусь. — Спокійна, розсудлива, прихильна [Варвара]. І, уявіть собі, бере всього-на-всього три карбованці на місяць.. Ми звикли до неї, вона до нас… І дітей любить… (Коцюб., II, 1955, 169); [Кічунов:] Одна тільки людина вступилася. [Карташов:] Хто саме? [Кічунов:] Інспектор Марфін. Уявіть, приїжджав з Тамбова (Довж., І, 1958, 426); — Та от, уяви собі, і не довелось [погостювати]. А де тільки не бував: в Криму відпочивав, на Урал з бригадою їздив, на новому заводі верстати встановляти. А от у вас, на Кавказі, і не довелось (Головко, І, 1957, 282).

4. заст. З’являтися, виходити, ставати видним. «А ось я її либонь і побачу», — подумав [Павло], коли вона йому назустріч, з-за дерева, з-за соснини уявляє (Вовчок, І, 1955, 149).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

уявляти -я́ю, -я́єш, недок., уяви́ти, уявлю́, уя́виш, док., перех. 1) Викликати у своїх думках, своїй свідомості який-небудь образ, картину, дію і т. ін. 2) Розуміти, усвідомлювати, знати. 3) тільки 2 ос. одн. і мн. Уживається в значенні вставного слова для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь. •• Уяви́ (уяві́ть) [собі́] — вставне слово, словосполучення, що вживається для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь, більшого переконання в чомусь.

4) заст. З'являтися, виходити, ставати видним.

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Слово "уявити" походить від слова "уява".

Уява — це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Уявити