Відмінності між версіями «Досада»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
м
 
(не показані 4 проміжні версії цього учасника)
Рядок 3: Рядок 3:
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
  
===[http://sum.in.ua/s//dosada Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
+
===[http://sum.in.ua/s/ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
ДОСА́ДА, и, жін.
+
Досада, -ди
  
 
1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57).  
 
1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57).  
Рядок 17: Рядок 17:
 
2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52).
 
2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52).
  
===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ Український словник on-line]===
+
===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ Словники України on-line]===
  
 
доса́да – іменник жіночого роду
 
доса́да – іменник жіночого роду
Рядок 26: Рядок 26:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dd503432d2a3b0ee08a9bb963bb421bb.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dd503432d2a3b0ee08a9bb963bb421bb.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1534.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1534.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:images.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:5754.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1489726083183382130.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
<noinclude>
+
{{#ev:youtube|c7sX4bRAZpI}}
  
</noinclude>
 
 
==Див. також==
 
==Див. також==
<noinclude>
+
[http://slovopedia.org.ua/49/53396/357337.html Що таке досада]
  
 +
==Джерела та література==
 +
[http://sum.in.ua/ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
  
 +
[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ Словники України on-line]
  
</noinclude>
 
==Джерела та література==
 
<noinclude>
 
 
</noinclude>
 
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
 
<noinclude>
 
<noinclude>

Поточна версія на 19:35, 26 листопада 2017

Словник Бориса Грінченка

Досада, -ди, ж. Непріятность, досада. Чужа хата велика досада. Ном. № 9626. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3665. Ум. Досадонька. Чуб. V. 448.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Досада, -ди

1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57). ♦ Зганяти (зігнати) досаду див. зганяти.

2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52).

1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57).

♦ Зганяти (зігнати) досаду.

2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52).

Словники України on-line

доса́да – іменник жіночого роду

Ілюстрації

Dd503432d2a3b0ee08a9bb963bb421bb.jpg 1534.jpg 5754.jpg 1489726083183382130.jpg


Медіа

Див. також

Що таке досада

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словники України on-line

Зовнішні посилання