Відмінності між версіями «Натуркати»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
| − | + | '''НАТУРКУВАТИ''', ую, уєш, недок., НАТУРКАТИ, аю, аєш і НАТУРЧАТИ, чу, чиш, розм. | |
| − | 1 | + | 1. перех. Спонукати, підбурювати до чого-небудь. Бач, чого захотілося: військо червоне поділити.. Ще й її [Вутаньку] натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (Олесь Гончар, II, 1959, 179). |
| − | 2 | + | 2. тільки недок., неперех. Потай наговорювати, нашіптувати комусь про кого-небудь. Став [письмоводитель] справникові натуркувати, що, каже, у такім-то селі є великий мошенник (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 139); — Всі ж знають, — натуркувала людям Княжевичиха, — що Павло сам увірвався того вечора до чумакової хати на заручини та вилаяв, ще й прокляв Княжевичів з Чумачепками (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 224). |
| − | + | ♦ Натуркати (натурчати) голову кому — стомити розмовою кого-небудь. Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 278); Натуркати (натурчати) [повні] вуха (у вуха, у голову) кому — наговорити комусь багато про кого-, що-небудь. — Це ти про Голуба? — різко повернувся до Кайдашенка Бачура. — Так і знав, що тобі натурчали у вуха про нього (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 183); — Що се за дурниці натуркав вам хтось у голову? (Іван Франко, VII, 1951, 302). | |
| + | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 220.''' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 27: | Рядок 28: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 15:54, 21 листопада 2017
Нату́ркати. См. Натуркувати.
Зміст
Сучасні словники
НАТУРКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТУРКАТИ, аю, аєш і НАТУРЧАТИ, чу, чиш, розм. 1. перех. Спонукати, підбурювати до чого-небудь. Бач, чого захотілося: військо червоне поділити.. Ще й її [Вутаньку] натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (Олесь Гончар, II, 1959, 179). 2. тільки недок., неперех. Потай наговорювати, нашіптувати комусь про кого-небудь. Став [письмоводитель] справникові натуркувати, що, каже, у такім-то селі є великий мошенник (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 139); — Всі ж знають, — натуркувала людям Княжевичиха, — що Павло сам увірвався того вечора до чумакової хати на заручини та вилаяв, ще й прокляв Княжевичів з Чумачепками (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 224). ♦ Натуркати (натурчати) голову кому — стомити розмовою кого-небудь. Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 278); Натуркати (натурчати) [повні] вуха (у вуха, у голову) кому — наговорити комусь багато про кого-, що-небудь. — Це ти про Голуба? — різко повернувся до Кайдашенка Бачура. — Так і знав, що тобі натурчали у вуха про нього (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 183); — Що се за дурниці натуркав вам хтось у голову? (Іван Франко, VII, 1951, 302). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 220.
Ілюстрації
|
|
|
|
