Відмінності між версіями «Простягати»

Поточна версія на 00:32, 13 листопада 2017

Простяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. простягти, -гну, -неш, гл. Протягивать, протянуть, простереть. Він простяг руку та й поблагословив мене. МВ. І. 17.

Сучасні словники

ПРОСТЯГАТИ, аю, аєш, недок., ПРОСТЯГТИ і ПРОСТЯГНУТИ, тягну, тягнеш, док., перех.

1. Випрямляючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.), тягтися чимсь до кого-небудь. Дивились, молились Старі мої. А сердешне [дитя] Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає Манюсінькі... (Тарас Шевченко, I, 1963, 311); Учитель було не навтішається ним, усе було по щічках його, по щічках, а воно вже таке раде ото, так осміхається, та ту голівку так простягає до його... (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 36); Трохи на боці стоїть руда корова, а коло неї — маленьке телятко. Воно простягає шию й ніжиться коло матері (Гнат Хоткевич, I, 1966, 136); У діда все ще позапирано. Тільки Лиско [собака] лежить коло дверей, простягши передні лапи, положивши на них голову... (Панас Мирний, I, 1949, 149); Вона сіла картинно, простягши поперед себе ноги в жовтих, м'яких, блискучих і зовсім нових черевичках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 245); Гість.. сів на стілець, спустив очі вниз і поклав обидві руки на коліна, простягнувши довгі пальці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 31); Вона простягнула до нього руки (Михайло Стельмах, II, 1962, 352);

// у сполуч. із сл. руку. Подавати при зустрічі, прощанні і т. ін. — Здрастуйте! — відказує він, простягаючи.. мені свою.. руку (Панас Мирний, IV, 1955, 361); Через силу мій друг на прощання Свою руку до мене простяг (Павло Грабовський, I, 1959, 517); Коли він зустрів Катю сьогодні, вона привіталася до нього першою, навіть сама простягнула руку (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 65);

// Тримаючи в руці що-небудь, підносити його до когось, подавати комусь. — Чи не продали б ви мені розсади трошечки?.. — і простягає [сусіда] мені глечичка (Марко Вовчок, I, 1955, 5); Сказав щось смотритель, підійшов піп, простяг до неї хрест. Ні, їй не треба — і одвела рукою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 197); Василь Васильович простягнув свій келишок і посміхнувся Кардашеві (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 30); * Образно. Виноград на зігнутих гілках Гостинно простягав свої солодкі грона (Максим Рильський, III, 1961, 158);

// Тягтися вітами, верхівкою і т. ін. у якомусь напрямку (про дерева та інші рослини). Деякі дерева, заспавшися за довгу зиму, ще чорніли проти неба голим гіллям, але верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко (Борис Грінченко, II, 1963, 488); У вікна віти клени привітно простягли... (Володимир Сосюра, II, 1958, 471); Клен простягнув могутні віти назустріч сонцю (Панас Кочура, Родина.., 1962, 95).

♦ Простягати (простягти, простягнути) пазури див. пазур; Простягати (простягти, простягнути) руку [братню (дружню, допомоги і т. ін.)] див. рука; Простягати (простягти, простягнути) руку [за милостинею (Христа ради і т. ін.)] див. рука; Простягати (простягти, простягнути) руку (руки) на кого—що, до кого—чого див. рука; Простягти (простягнути) ноги — те саме, що Витягти (витягнути) ноги (див. витягати). Занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько наш ноги простяг (Олекса Стороженко, I, 1957, 57).

2. Розпускати, розводити в різні боки (крила); розпростирати. * Образно. Великі творяться діла В радянськім нашім краї, — Нехай же пісня два крила Над нами простягає (Максим Рильський, I, 1956, 361); Ніч темна та пахуча простягла чорні крила (Олекса Стороженко, I, 1957, 341);

// Широко розставляти (руки). Софта [духовна особа] зняв руки й простяг над землею, немов прикликав на неї гнів грізного аллаха (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293); Ця щілина між Шевченковою та сусідньою крутою горою така узька, що ми по шию були неначе закопані в землю. Простягнувши руки, можна достати до боків обох гір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 386);

// Широко розкидати над ким-, чим-небудь віти (про дерева). Чорні смереки добродушно простягали над ними свої мохнаті лаби, наче благословляли (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 346); Чекісти мчать у дзвоні віт, що голий гай простяг над ними (Володимир Сосюра, I, 1957, 417); Гілля простягнула Ільма тінява, гігантська (Микола Зеров, Вибр., 1966, 246);

// Розтягуючи що-небудь над кимсь, чимсь, покривати, прикривати його зверху. [Лисенко:] Злива страшна.. Чую тільки: «та це ж Леся!». Та як не кинуться [залізничники] до нас. Один.. ухопив Лесю на руки, а двоє свої піджаки над її головою простягли (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 45).

3. перев. док., розм. Примусити кого-небудь лягти пластом (щоб його побити). — Їй-богу, — кажу до Левадихи, — нарву кропиви, та простягнімо Палажку коло криниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 13); Один [учитель], не можучи витерпіти з його [учня] збитками,.. велів ученикам простягти його на лавці і сам власноручно вліпив йому кілька тростинок (Іван Франко, VIII, 1952, 395).

4. рідко. Прокладати в якомусь напрямку (дорогу, стежку і т. ін.). Отут би простягти залізну колію! Потекла б по ній золота річка живущої і зцілющої води (Олекса Стороженко, I, 1957, 77); * Образно. Лугами Блакитно простягають [ріки] путь (Михайло Стельмах, I, 1963, 253); Він здававсь їй ясним місяцем, що одбився в морі її серця та простяг блискучий шлях до щастя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 287).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 306.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/prostjaghaty

Зовнішні посилання