Відмінності між версіями «Побурлакувати»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано 4 проміжні версії 3 учасників) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | ПОБУРЛАКУВА́ТИ, ую, уєш, док. Бурлакувати якийсь час. | + | '''ПОБУРЛАКУВА́ТИ''', ую, уєш, док. Бурлакувати якийсь час. |
| + | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 629.'' | ||
| + | ''' | ||
| + | БУРЛАКА''', и, чол. | ||
| + | 1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Словник Грінченка); Ой талане, талане!.. Чи ти в полі, чи ти в гаї.. З бурлаками гуляєш? (Тарас Шевченко, I, 1951, 232); Бурлаки розказали про все своє горе, розказали, як вони втекли з села од пана, як бідували (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Михайло Качан — сирота, бурлака, голий, як бубон (Іван Микитенко, II, 1957, 20). | ||
| + | 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок. Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Марко Вовчок, I, 1955, 39); Саме це ж хворий він, а вона б покинула його. Як же він сам бурлакою зостався б? Ні зварити, ні випрати нікому (Андрій Головко, II, 1957, 110). | ||
| + | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 259.'' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 18: | Рядок 24: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/poburlakuvaty | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 08:56, 24 листопада 2017
Побурлакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Побыть бурлакою.
Зміст
Сучасні словники
ПОБУРЛАКУВА́ТИ, ую, уєш, док. Бурлакувати якийсь час. Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 629. БУРЛАКА, и, чол. 1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Словник Грінченка); Ой талане, талане!.. Чи ти в полі, чи ти в гаї.. З бурлаками гуляєш? (Тарас Шевченко, I, 1951, 232); Бурлаки розказали про все своє горе, розказали, як вони втекли з села од пана, як бідували (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Михайло Качан — сирота, бурлака, голий, як бубон (Іван Микитенко, II, 1957, 20). 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок. Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Марко Вовчок, I, 1955, 39); Саме це ж хворий він, а вона б покинула його. Як же він сам бурлакою зостався б? Ні зварити, ні випрати нікому (Андрій Головко, II, 1957, 110). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 259.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/poburlakuvaty
