Відмінності між версіями «Огрішитися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''ГРІШИ́ТИ''', шу, шиш, недок. | |
| + | 1. Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.). [Іван:] Хто спить, той не грішить (Карпенко-Карий, III, 1961, 28). | ||
| + | 2. проти чого, чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки. Спокуса велика — поговорити, побути разом з цікавими людьми .. — а через те часами грішиш проти роботи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Ще твої невправні рими, і у віршах ти грішиш порівняннями старими, що стирчать, як той комиш (Павло Тичина, II, 1957, 237). | ||
| + | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 172.''' | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 21: | Рядок 25: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 16:14, 21 листопада 2017
Огріши́тися, -шуся, -шишся, гл. Нарушить обрядъ, обычай, благопристойность.
Зміст
Сучасні словники
ГРІШИ́ТИ, шу, шиш, недок. 1. Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.). [Іван:] Хто спить, той не грішить (Карпенко-Карий, III, 1961, 28). 2. проти чого, чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки. Спокуса велика — поговорити, побути разом з цікавими людьми .. — а через те часами грішиш проти роботи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Ще твої невправні рими, і у віршах ти грішиш порівняннями старими, що стирчать, як той комиш (Павло Тичина, II, 1957, 237). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 172.
Ілюстрації
|
|
|
|
