Відмінності між версіями «Свічник»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 62: | Рядок 62: | ||
http://hutsul.museum/upload/iblock/a9a/a9afdc0dca18b9983fe04758c09b1195.jpg | http://hutsul.museum/upload/iblock/a9a/a9afdc0dca18b9983fe04758c09b1195.jpg | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Назва_свічник.jpg]], | ||
== '''<big>Див. також</big>''' == | == '''<big>Див. також</big>''' == | ||
| Рядок 84: | Рядок 86: | ||
[[Категорія: Св]] | [[Категорія: Св]] | ||
| + | |||
| + | Свічни́к,світоч — підставка для встановлення свічки. | ||
| + | Виготовляють свічники з металів, скла, порцеляни, дерева та іншого, за допомогою таких інструментів, як силіконовий пістолет, плоскогубці, ножиці, стека. | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і | ||
| + | сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв]] | ||
Поточна версія на 19:49, 22 листопада 2018
Свічник, -ка, м. 1) Подсвѣчникъ. Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15. 2) Насѣк. = Світун. Вх. Пч. І. 6.
Тлумачення у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник
СВІЧНИ́К, а, чол. Підставка для свічки або свічок. В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 16); На столі.. блимали в свічниках свічки (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 151). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 98.
Орфографічний словник української мови
свічник - іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | свічник | свічники |
| Родовий | свічника | свічників |
| Давальний | свічникові, свічнику | свічникам |
| Знахідний | свічник | свічники |
| Орудний | свічником | свічниками |
| Місцевий | на/у свічнику | на/у свічниках |
| Кличний | свічнику | свічники |
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
СВІЧНИК твір декоративно-ужиткового мистецтва, призначений для закріплення свічок, якими освітлюють інтер'єр; може бути напольним, настільним (канделябр) або підвісним (люстра), на одну чи більше свічок.
Словник синонімів Караванського
СВІЧНИК підсвічник, (під ряд свічок) канделябр.
СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)
СВІЧНИК 1. і підсвічник Підставка для свічки чи свічок;
2. Церковний світильник, що являє собою підставку зі свічкою чи свічками; кандило
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
свічник -а, ч. Підставка для свічки або свічок; канделябр.
Ілюстрації
,
Див. також
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Свічник
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Канделябр
Джерела
1). Академічний тлумачний словник
2). Орфографічний словник української мови
3). УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
4). СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)
Свічни́к,світоч — підставка для встановлення свічки. Виготовляють свічники з металів, скла, порцеляни, дерева та іншого, за допомогою таких інструментів, як силіконовий пістолет, плоскогубці, ножиці, стека. [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв]]
