Відмінності між версіями «Сіножать»
(→Медіа) |
|||
| (не показано 10 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | '''сіно́жа́ть = сіножа́ття = сінокі́с''' — косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця та місце, відведене для неї; як спільне поле діяльності й заробітку («На одній сіножаті і віл пасеться, і бузько жаби ловить»); важлива пора в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для худоби, пов’язуючи з ним зимове благополуччя для родини; казали: «Сіно чорне, та каша біла»; хвалили добре сіно: «Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б їла»; просили на пору сінокосу добру погоду: «Як сіно косять, то дощів не просять»; застерігали: «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть». Ой чия ж то сіножать да некошеная? (пісня); Мав же я поле, мав же я сіножаття (пісня); Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Mykola Pymonenko-Sinokis.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Chrome 2016-12-20 02-32-53.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sinozhat Kustodiev.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:345Леон Фредерік Сіножать Ермітаж.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | <gallery> | ||
| + | </gallery> | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=zB1U9ZRi95c | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/Леон_Фредерік <br /> | ||
| + | |||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/Сіножать<br /> | ||
| + | |||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/сіножать | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| Рядок 36: | Рядок 47: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Сучасні словники]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Сучасні словники]] | ||
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
| − | |||
Поточна версія на 03:10, 20 грудня 2016
Сіножать, -ті, ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Маркев. 15. Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. Нп.
Сіножа́ть, сінокі́с — сільськогосподарське угіддя, лучну рослинність яких постійно використовують на сіно, один з основних видів кормової бази для свійської худоби у післявегетаційний період та загалом при стійловому утриманні.
Рослинність сіножаті складається з різних видів багаторічних трав. Розрізняють сіножаті суходільні, заплавні (їх заливають весняні води річок) і заболочені (їх найбільше на Поліссі); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені сіножаті.
В Україні сіножаті займають 2,4 млн га (на всіх українських землях зо 3,5 мільйонів га) або 4% загальної земельної площі і 5,6% сільськогосподарських угідь.
Площа сінокосів до 1914 постійно скорочувалася, через поширення ріллі (за 1901 — 13 у 9 українських губерніях з 3,3 до 2,5 млн га).
Тепер найбільший відсоток сіножаті складають на Поліссі, Львівщині, Передкарпатті та в Карпатах — з 10% загальної земельної площі; в Лісостепі з 5%; в Степу — 0,7%.
Врожайність сіна на природних сіножатях 8 — 12 центнерів з 1 га, на поліпшених сягає 30 — 50 центнерів.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
сіно́жа́ть = сіножа́ття = сінокі́с — косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця та місце, відведене для неї; як спільне поле діяльності й заробітку («На одній сіножаті і віл пасеться, і бузько жаби ловить»); важлива пора в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для худоби, пов’язуючи з ним зимове благополуччя для родини; казали: «Сіно чорне, та каша біла»; хвалили добре сіно: «Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б їла»; просили на пору сінокосу добру погоду: «Як сіно косять, то дощів не просять»; застерігали: «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть». Ой чия ж то сіножать да некошеная? (пісня); Мав же я поле, мав же я сіножаття (пісня); Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=zB1U9ZRi95c
Див. також
Джерела та література
https://uk.wikipedia.org/wiki/Леон_Фредерік
https://uk.wikipedia.org/wiki/Сіножать
http://ukrlit.org/slovnyk/сіножать
