Відмінності між версіями «Додумати»
(Створена сторінка: '''Додумати, -ся. '''См. '''Додумувати, -ся. ''' Категорія:До) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Додумати, -ся. '''См. '''Додумувати, -ся. ''' | '''Додумати, -ся. '''См. '''Додумувати, -ся. ''' | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ДОДУ́МАТИ див. доду́мувати. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 345. | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ==Додумати - це...== | ||
| + | Додумати-закінчувати обдумування чого-небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 365); В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 519); Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Панас Мирний, III, 1954, 53); Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати, до кінця (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 69). | ||
| + | |||
| + | ===сучвсні словники=== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/makovij Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ДОДУМАТИ див. додумувати. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 345. | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
Поточна версія на 20:32, 30 листопада 2014
Додумати, -ся. См. Додумувати, -ся.
Зміст
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ДОДУ́МАТИ див. доду́мувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 345.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Додумати - це...
Додумати-закінчувати обдумування чого-небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 365); В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 519); Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Панас Мирний, III, 1954, 53); Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати, до кінця (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 69).
сучвсні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОДУМАТИ див. додумувати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 345.
